Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

Пашпортизація була спрямована на те, щоб створити найнижчу та найбезправнішу верству суспільства, яка б рабською працею забезпечувала індустріалізацію та більший чи менший добробут решті громадян. Але це у довгостроковій перспективі. Безпосередньою й найближчою метою указу про пашпортизацію було утримати українських селян у селах, де вони мали загинути голодною смертю. Селян, що потрапляли у промислові центри навесні та влітку 1933 p., де пашпорти були вже видані, негайно звідти виселяли. У доповідній записці головного управління наркомату міліції УССР від 23 квітня 1933 р. зазначалося, що пашпортизація "сыграла величайшую роль в деле подъема и организации классовой бдительности партийных и общественных организаций и широких пролетарских и колхозных масс, мобилизовав их на практическое повседневное выявление и изгнание с предприятий, из учреждений, колхозов и совхозов действительно классового врага…" [5, с.195].

Треба зазначити, що цей указ був дещо запізнілий. Принаймні місяць до нього селяни вже масово залишали села, та й пашпорти десяткам мільйонів людей у містах за кілька днів не видасиш. А тому і після указу про пашпортизацію селяни продовжували виїжджати за межі Руси-України. Щоб припинити цю втечу від смерти, 23 січня 1933 р. ЦК КП(б)У та Раднарком УСРР направляють всім обкомам партії та облвиконкомам директивний лист "Про неприпустимість масових виїздів колгоспників та одноосібників за межі України" 6. Не зважаючи на те, що голод уже охопив всю сільську місцевість, автори листа його не визнають, а причину масової втечі селян пояснюють виїздом їх у північні райони з метою агітації проти колгоспів та совєтської влади. Це було б смішно, аби не було так трагічно. Ось цей лист у невеликому скороченні:

"Из некоторых районов Украины начались по примеру прошлого года массовые выезды крестьян в Московскую, Западную области, ЦЧО 7, Белоруссию "за хлебом" 8. Имеют место случаи, когда села покидаются почти всеми единоличниками и частью колхозников. Нет никаких сомнений, что подобные массовые выезды организуются врагами Советской власти, эссерами и агентами Польши с целью агитации "через крестьян" в северных районах СССР, против колхозов, против Советской власти. В прошлом году партийные, советские и чекистские органы Украины прозевали эту контрреволюционную затею врагов Советской власти. В этом году повторения этой ошибки не должно быть допущено.

ЦК КП(б)У и СНК УССР предлагают:

1. Немедленно принять в каждом районе решительные меры к недопущению массового выезда единоличников и колхозников, исходя из разосланой по линии ГПУ директивы Балицкого 9…

2. Развернуть широкую разъяснительную работу среди колхозников и единоличников против самовольных выездов с оставлением хозяйства и предостеречь их, что в случае выезда в другие районы, они будут там арестовываться.

3. Примите меры к прекращению продажи билетов за пределы Украины крестьянам, не имеющим удостоверений РИК о праве выезда или промышленных и строительных, государственных организаций о том, что они завербованы на те или иные работы за пределы Украины.

Соответствующие указания даны по линии уполномоченного НКПС 10и транспортного ГПУ…

М.Хатаевич, В.Чубарь" [2, с.342, 341].

Пости ГПУ, загроза арештів, непродаж квитків за межі України, звичайно, поставили деякі додаткові труднощі перед втікаючими селянами, але не могли істотно зменшити цей потік. Адже можна доїхати до якоїсь станції поблизу кордону України, наприклад, до Деркачів у Харківській области, а звідти пішки перейти у Московщину. Проти таких "мандрівників" були вжиті рішучі та енергійні заходи. Кордон Руси-України та Московії був блокований військами ГПУ, так що як вихід людей з України без спеціального дозволу, так і надходження будь-яких харчів в Україну стало неможливим.

"У Московії, як було добре відомо, справи виглядали інакше: "треба було лише перетнути кордон — і поза Україною умови були відразу кращі". Тодішній редактор головної одеської газети Іван Майстренко пізніше описував два села по різні боки москвинсько-українського кордону: з українського забрали все зерно, москвинському ж виставили досить сприйнятні норми.

Отже ті, кому якось удавалося перейти кордон, поверталися не з пустими руками. Але тут їх чекало невсипуще ГПУ. Один уроженець України, який працював на залізниці у Московській области, почув про голод удома і виїхав з Москви у квітні 1933 р. з 32 кг хліба. На станції Бахмач 28 кг конфіскували (решту все ж залишили як москвинському робітнику), але у двох українських селянок, які везли якусь кількість хліба, конфіскували все, а їх самих затримали. Люди старалися проникнути у порожні вагони, що поверталися з Московії після доставки українського зерна, але ті вагони старанно обшуковували як представники влади, так і залізничний персонал. Були й інші перепони…