Андрій Куліш - Голодомор 1932-1933 - Причини, жертви, злочинці

До речі, про "куркулів". За даними ЦСУ в 1927 р. в Україні заможні селяни ("куркулі") становили 3,8 % від усіх селянських господарств. У 1929 р. їх залишилось 1,4 % [2, с.29]. До 1932 р. їх вже зовсім не було. Понад 200 тис. сімей заможних селян, серед них багато середняків, за роки колективізації були "розкуркулені", тобто, розорені, пограбовані й вислані на Північ та до Сибіру.

Отже, разом з Косіором лист про вилучення натуральних фондів підписали далеко не перші особи в Україні. Якщо Строганов був членом політбюро, то Алєксєєв не був ні членом політбюро, ні секретарем ЦК.

Аби лист разом з Косіором підписав член політбюро і голова РНК України Чубар, дуже поважна особа, то в підписах Строганова та Алєксєєва не було б ніякої необхідности. Отже, Чубар не був згідний з вилученням зернових фондів й на політбюро цю вказівку з Москви не підтримав. Лист не підписали також другий секретар ЦК Хатаєвич, секретарі Любченко, Зайцев, Терехов та Голод, кожен з них в партійній ієрархії був вищий за Алєксєєва. Що стосується Любченка, Зайцева та Терехова, то найімовірніше, вони не були з цим згодні й під тим чи іншим приводом підписувати відмовились. З них Терехов був дуже впливовий, бо був також і членом політбюро, і секретарем Харківської (столичної) партійної організації.

Стосовно Хатаєвича та Голода теоретично не виключено, що й вони були проти, але швидше всього підписувати листа їм, як жидам, було не рекомендовано, досить одного Косіора, бо виходило б так, що жиди невідворотно прирікають українських селян на голодну смерть. Нагадаю, що лише у жовтні Хатаєвич був призначений другим секретарем ЦК КП(б)У за твердість та рішучість у проведенні хлібних реквізицій. Так само свого часу Лєнін-Бланк категорично забороняв тов. Троцькому виступати в пресі або іншим способом з заявами про вилучення церковних скарбів, це мав зробити тов. Калінін, москаль.

З "української групи" в політбюро дуже авторитетним був Скрипник (всього там було 6 українців з 13 членів). Очевидно, Чубар, Скрипник та Терехов й провалили постанову політбюро ЦК КП(б)У про вилучення зернових фондів з колгоспів. Двоє з них вже через місяць (Скрипник та Терехов) були понижені на партійних посадах.

Відповіддю сільських районів на наказ про вивезення усіх зернових запасів було глухе мовчання. Воно й зрозуміло. Не можна зрубувати гілку, на якій сидиш. А тому вже через 5 днів Косіор направляє в обкоми та райкоми другий суворий лист-попередження "Про вивезення в п'ятиденний строк всіх наявних фондів у рахунок хлібозаготівель", в якому, зокрема, він пише:

"До сих пор еще районные работники не поняли, что первоочередность хлебозаготовок в колхозах, не выполняющих своих обязательств перед государством, означает, что все имеющееся наличное зерно в этих колхозах, в том числе и так называемые семенные фонды, должно быть в первую очередь сдано в план хлебозаготовок… ЦК КП(б)У предлагает… немедленно, на протяжении 5–6 дней, вывезти все наличные фонды, в том числе так называемые семенные, на выполнение плана хлебозаготовок… Всякую задержку в вывозе этих фондов ЦК будет рассматривать как саботаж хлебозаготовок со стороны районного руководства и примет соответствующие меры" [2, с.300, 301].

Суворий наказ районному партійному начальству підкріплювався дозволом на безмежний терор по відношенню до населення, яке вже почало гостро відчувати голод. Під тиском Кагановіча та Постишева політбюро ЦК КП(б)У 29 грудня приймає дві постанови, які свідчать про розмах терору, свавілля та розгнузданість окупанта. Вони короткі, нехай читач сам їх оцінить.

"Про поширення на Дніпропетровську область заходів, вжитих щодо Одеської области:

1. Выслать 700 семей с 20–25 сел основных отстающих районов.

2. Тт. Карлсону (заступник голови ГПУ в УСРР — А.К.) и Реденсу (голова ГПУ в УСРР — А.К.) организовать высылку на север злостных элементов и кулаков (без семей) в количестве 700 человек.

3. Составить список исключенных из партии в количестве до 50 для немедленной высылки в концлагерь.

Просить ЦК ВКП утвердить это решение". [2, с.300].

"Про посилення репресій до одноосібників — злісних нездаванців хліба:

Запропонувати Дніпропетровському та Харківському обкомам щодо злісних одноосібників застосувати, на підставі постанови РНК УСРР з 11 листопада 1932 p., розпродаж всього їхнього майна, а також позбавлення повнотою всієї садибної землі та всіх будівель. Щодо Харківської области цього заходу застосувати, приміром, до 1000 господарств, по Дніпропетровській области — 500 господарств" [2, с.300].