Валерій Солдатенко - Революційна доба в Україні (1917–1920 роки) - логіка пізнання, історичні постаті, ключові епізоди

Після повернення Ф. Сергєєва (Артема) до Харкова 8 січня 1919 р. відбулось засідання уряду. Посилаючись на переговори з В. Леніним по прямому проводу (запис вперше опублікований повністю у збірнику «В. И. Ленин. Неизвестные документы» в 1999 р.), в ході яких Голова РНК РРФСР давав згоду на призначення замість В. Антонова-Овсієнка будь-кого, крім К. Ворошилова 486 , праві домоглися відкликання попереднього складу Реввійськради і призначення до неї М. Рухимовича, К. Ворошилова і В. Межлаука, прийняття рішення про усунення В. Антонова-Овсієнка з посади головнокомандуючого Українською армією і затвердження на цій посаді М. Рухимовича 487 .

Однак це рішення було негайно оскаржене Г. Пятаковим, В. Затонським перед В. Леніним і відмінене 488 . В свою чергу, Ф. Сергєєв (Артем) протестував проти залишення попереднього складу Реввійськради, але його протест не був задоволений.

Після цього Ф. Сергєєв (Артем) та інші праві вирішили домогтися зняття Г. Пятакова з посади голови Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України. 16 січня 1919 р. скликано засідання уряду, на обговорення якого поставили питання «Про урядову кризу». На пропозицію секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга засідання звільнило Г. Пятакова з посади Голови Тимчасового РобітничоСелянського уряду України (голосами 4 за, проти 2, при 2, що утримались). На цю посаду був обраний Ф. Сергєєв (Артем), за якого було подано 3 голоси, 1 — проти і 3 — утрималося. Обурений Г. Пятаков при цьому заявив, що він був рекомендований на посаду голови уряду ЦК РКП(б) і передасть її Артему тільки після відповідного рішення ЦК партії 489 .

Наступного дня Г. Пятаков інформував В. Леніна про останні події в уряді. 18 січня про це ж В. Леніна повідомили Ф. Сергєєв (Артем) і його соратники 490 . Керівник більшовиків переконався, що для нормалізації роботи Радянського уряду Україні на посаді голови уряду потрібна людина, яка була б нейтральною щодо учасників конфлікту. Він також зважив на те, що обидві сторони вважали такою «нейтральною» особистістю Х. Раковського і прямо просили, у разі можливості, направити його в Україну. І справді, з приїздом Х. Раковського ситуація відразу розрядилася. 24 січня 1919 р. без будь-яких ускладнень він був одностайно обраний Головою Тимчасового Робітничо-Селянського уряду України. Ф. Сергєєв (Артем) був призначений заступником голови уряду 491 , а сам виконавчий орган влади з 29 січня став іменуватись Радою Народних Комісарів.

Однак у складі РНК Радянської України Ф. Сергєєв (Артем) перебував лише до III Всеукраїнського з’їзду Рад (6–10 березня 1919 р.), після якого був призначений головою Донецького губвиконкому Рад. Той факт, що він не ввійшов до РНК після з їзду, а посаду наркома радянської пропаганди, яку він раніше обіймав, замістив Г. Пятаков, дозволяє висловити припущення, що обраний на з’їзді ЦВК Рад не вельми схвально оцінив його поведінку в Радянському уряді України в кінці 1918 — на початку 1919 рр.

З документів видно, що Ф. Сергєєв (Артем) і Г. Пятаков взаємно звинувачували один одного в сепаратизмі. Перший вбачав сепаратизм у прагненні Г. Пятакова до організації Радянської влади в Україні в цілому і встановленні федеративних зв’язків між Українською і Російською Радянськими Республіками. Що ж до сепаратизму самого Ф. Сергєєва (Артема), то він виявився у прагненні до відновлення Донецько-Криворізької Республіки.

«Фактично роботою в українському масштабі керувало ліве наше крило, — згадував В. Затонський. — В правих під впливом принципових суперечок про термін, коли має спалахнути на Україні революція, знову воскресла тенденція відокремитися й проводити свою Донецько-Криворізьку роботу самостійно» 492 .

Ф. Сергєєв (Артем) розпочав таку «роботу» ще в грудні 1918 р., збираючи навколо себе колишніх працівників Донецько-Криворізького обкому партії та членів Раднаркому Донецько-Криворізької Республіки, а також вивідуючи ставлення до його планів працівників центральних органів. Коли відомості про ці дії дійшли до Й. Сталіна, він відповів у властивій йому формі грубо і безапеляційно: «Ніякого Донкривбасу не буде і не повинно бути, пора б кинути займатись дурницями» 493 .

Однак регіоналісти не полишали своїх замірів. Їх стараннями було відновлено діяльність Донецько-Криворізької обласної партійної організації, а 20–23 лютого 1919 р. в Луганську відбулася обласна партійна конференція 494 . Уже тоді проблеми партійного будівництва ввійшли в суперечність з тим, як розв’язувались питання державного будівництва, зокрема адміністративного устрою. Адже в той час у складі України існувала губернія з назвою «Донецька» — вона була утворена декретом РНК України 5 лютого 1919 р. 18 березня відбувся І губернський з’їзд Рад 495 , Ф. Сергєєв (Артем) очолив Донецький губвиконком Рад. Однак голові губвиконкому, очевидно, було затісно і в межах губернії, і в складі України.