Ярослав Тинченко - Герої Українського неба. Пілоти Визвольної Війни 1917-1920 рр.

Механік та члени родини сотника Олександра Єгоровапоряд з його літаком, травень 1918 р. Фото з приватної колекції автора

авіаційних загонів, які розміщувалися у Києві та околицях. У бойовому реєстрі 1-го Українського авіаційного загону навесні 1918 р. перебували такі літаки:

— «Сопвич» № 1201 (переданий до загону ще на початку 1918 р.);

— «Сопвич» № 8176 (переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку);

— «Сопвич» № 8757 (переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку);

— «Сопвич» № 5336 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);

— «Румплер» № 316 (переданий у березні 1918 р. з майстерень КПІ);

— «Румплер № 362 (переданий у березні 1918 р. з 8-го армійського авіазагону);

— «Бранденбург» № 6419 (переданий у березні 1918 р. з 1-го Туркестанського авіазагону);

— «Бранденбург» № 6467 (переданий у березні 1918 р. з 8-го армійського авіазагону);

— «Бранденбург» № 6724 (переданий у березні 1918 р. з майстерень КПІ);

— «Бранденбург» І № 6787 переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку без мотору);

— «Бранденбург» І № 6786 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);

— «Ньюпор» XXIII (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);

— «Спад» № 1718 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);

— «Анасаль» (був у загоні у березні-квітні 1918 р.);

— «Декан» (був у загоні у березні-квітні 1918 р.).

До складу загону протягом весни-літа 1918 р. належали такі літуни:

— Єгоров Олександр Іванович, сотник, військовий льотчик, командир загону;

— Кутєйніков Микола Анатолійович, сотник, військовий льотчик (з 1918 р. — в авіації Донської білогвардійської армії);

— Котов Олександр Васильович, сотник, військовий льотчик (з 1918 р. — в авіації Добровольчої білогвардійської армії);

— Чудновський Володимир, значковий, військовий льотчик;

— Качан Павло, хорунжий, військовий льотчик;

— Вноровський Ярослав, хорунжий, військовий льотчик;

— Кротюк Іларіон, хорунжий, військовий льотчик;

— Веселовський Валентин, значковий, військовий льотчик (з 1918 р. — в авіації Добровольчої білогвардійської армії);

— Крелль Артур, військовий льотчик (21.04.1918 залишив загін);

— Рябоконь, льотчик, козак;

— Вержбицький Петро Антонович, хорунжий, військовий льотчик (з 1918 р. — в авіації Добровольчої білогвардійської армії);

— Покровський Анатолій Васильович, сотник, льотчик-дозорець;

— Гребенівський Михайло Миколайович, сотник, льотчик-дозорець;

— Пономаренко Сергій Миколайович, значковий, дозорець;

— Поготовко Михайло Миколайович, значковий, льотчик-дозорець (згодом — в АУНР);

— Воробкало Вадим Діомідович, хорунжий, льотчик-дозорець;

— Мілашевський Сергій Йосипович, хорунжий, дозорець;

— Чечет Віктор Костянтинович, хорунжий, дозорець;

— Єгоров II Яков Яковлевич, хорунжий, дозорець;

— Борисов, льотчик-дозорець (13.04.1918 звільнений);

— Веселовський II, дозорець;

— Воронін, дозорець (21.04.1918 звільнений).

У Києві загін розділився: більша його частина на чолі з О. Єгоровим залишилася для доформування, а інша, озброєна щонайменше трьома літаками, ще 6 березня 1918 р. у складі Окремої Запорізької дивізії вирушила на протибільшовицький фронт.

Із наказів по загону довідуємося про роботу українських авіаторів. Приміром, 15.03.1918 у літака «Сопвич», пілотованого О. Єгоровим, перестав працювати мотор. Командир загону летів до штабу Запорізької дивізії, але мусив здійснити аварійну посадку прямо на підтопленому пасовищі біля с. Осокорки під Києвом. Згодом протягом квітня 1918 р. під час польотів було розбито 2 літаки «Бранденбург», а також «Анасаль» і «Декан». Крім того, один із «Румплерів» (№ 316) після одного з перших польотів «набув неймовірного вигляду».

Інші літаки служили довго та справно. Так, 14 квітня 1918 р. у Києві льотчики Єгоров та Вержбицький виконали показові польоти по півтори години кожний на літаках «Сопвич» та «Ньюпор» 23. З 7 до 21.05.1918 за наказом Штабу гетьмана П. П. Скоропадського Олександр Єгоров здійснив на «Румплері» (№ 362) кілька великих перельотів за маршрутом Київ-Єлісаветград-Катеринослав-Олександрівськ-Катеринослав-Єлісаветград-Київ 14 14 14. ЦДАВОУ. — Ф. 4063. — On. 1. — Спр. З, Накази по 1-му українському авіаційному загону. .

Бойова частина загону, до складу якої належали військові льотчики Котов, Кротюк, Вноровський, Чудновський, Вержбицький та Качан, льотчики-дозорці Гербанівський, Покровский, Воробкало, дозорці Пономаренко, Єгоров II та Воробкало, брала участь у всіх бойових діях Запорізької дивізії на Лівобережній Україні та в Криму. Ці події частково освітлюють документи, нещодавно віднайдені російським дослідником М. Хайруліним, зокрема характеристики командира загону Олександра Єгорова за підписами отамана Олександра Натієва (командира Окремої Запорізької дивізії) та його начальника штабу Павла Вержбицького. У першій з них ідеться: «Знаю ротмистра Егорова за отважного лётчика, поставившего вверенный ему отряд на должную высоту при самых тяжёлых условиях. Своей работой принёс неоценимую пользу Родине, которая должна достойно отблагодарить его, выдвинув на более высокий пост». У другій із характеристик містяться не менш цікаві дані: «Дійсний Українець. Великий знаток свого діла. Весь час боротьби з большевиками оказував неоцінимі услуги не тілько в оному отряду, но і германським військам, позаяк у послідніх не було свого авіотряду». Збереглися також характеристики на військових льотчиків Ілларіона Кротюка та Павла Качана, які брали найбільш активну участь у боротьбі з більшовиками. Отаман О. Натієв так свідчив про діяльність військового льотчика І. Кротюка: «Хороший военный лётчик и работник всякого порученного ему дела. Человек честный с большим житейским опытом. Лично знаю его как отличного самостоятельного работника. Вплоть до взятия Харькова пр. Кротюк один производил боевую разведку ежедневно летая и несколько раз прилетал с разведки с пробоинами в аппарате, принося ценные сведения. Достоин выдвижения на более ответственную должность». Діяльність П. Качана охарактеризував Олександр Єгоров: «Мало балака — багато робе. Найкращій літун в отряді, честнейший человек і великій работник. В отряде наібільш проціовав чім всі другі. Всі своі сили и житя віддовав на боротьбу з більшивиками за Украіну забув зовсім о своей личной жизни» 15 15 15. РГВА. — Ф. 30. — On. 1. — Спр. 62. — С. 383, 385. .