Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

Здесь есть возможность читать онлайн «Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Нью-Йорк, Год выпуска: 1971, Издательство: Червона калина, Жанр: История, Биографии и Мемуары, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Третя Залізна дивізія: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Третя Залізна дивізія»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У книзі розповідається історія 3-ої дивізії армії УНР, яка за успішні бої з більшовиками отримала назву «Залізна», від початку її формування до трагічної загибелі у грудні 1919-го року. Автором є безпосередній командир 3-ої дивізії ген. — полк. О.Удовиченко, упорядкував і підготував матеріали до друку — колишній командир 7-го Синього полку цієї дивізії й автор багатьох історичних праць з тематики Перших Визвольних змагань (1917–1922 рр.) ген. О.Вишнівський.

Третя Залізна дивізія — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Третя Залізна дивізія», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Коли минула 7-ма година, а Комдива все ще не було, полк. Крат знову послав до нього, в містечко, посланця з пригадкою, що колона чекає на наказ вимаршу й без потреби мерзне, але полк. Трутенко не з'явився й не дав наказу вирушити. Одне й друге пригадування вів просто зіґнорував. Минула ще одна година, потім друга і третя. Третя прнгадка мала ті самі наслідки. К-ир дивізії все ще залишався в Животові й не давав про себе знати.

Старшина й козаки змерзли до кісток. Вони тупали ногами, махали руками, підскакували, щоб не замерзнути. На возах мерзли хворі на тиф. Ситуація стала загрозливою, бож денікінці безсумнівно вже наближалися до Жнвотова. Коли на протязі кількох годин не повернулися ті кінні стежі, що їх вислано в північному напрямі, відкіля мали прийти дешкінці, передчуття небезпеки збільшилося. Лише після того, як полк. Крат інтервеніював особисто й перестеріг, що затримання вимаршу може скінчитися трагедією, полк. Трутенко дав нарешті наказ вимаршу. Замість 6-ої години райку, колона нарешті вирушила між 12-ою і 1-ою по полудні…

"Те, що не вернулися наші кінні стежі, особливо турбувало сот. М. Чижевського з гарматної бригади. Як тільки колона вирушила, він, без слова кому-будь, вирвався з колони й погалопував ліворуч під колони, в тому ж напрямі, куди були вислані перед тим кінні стежі. Зупинившись на недалекому горбику, він глянув на північ і, миттю повернувши коня, понісся на повний кар'єр назад до колони. Ще не доїхавши до неї, крикнув: "Кіннота ліворуч!"

За цей час колона встигла була дійти від Животова на віддаль не довшу, як пів кілометра. Зорієнтувавшись, що ворог, хоч його не було ще видно, атакує, полк. Крат подав своїм громовим голосом команду: "До бою!" — і зупинив свого коня. Колона рівнож стала. Кулеметники кинулися до кулеметів, а боєздатні вояки схопилися за рушниці, що їх поклали були на вози, щоб погріти руки. Але не почулося жадного стрілу: вода в кулеметах замерзла, а задубілі від морозу руки вояків із рушницями відмовляли послуху"… (Ген. О. Вишнівський. "Трагедія 3-ої дивізії Армії УНР", стор 14). Тимчасом ворожа кіннота, з диким вигуком, наближалася в кар'єрі до дивізійної колони. Вона атакувала двома лавами. Була це Сводна Кавказька дивізія.

"Прибилзно на 400 метрів від дивізійної колони, друга лава дігнала першу і влилася в неї. У повітрі блиснули шаблі й денікінська кіннота одною широкою розстрільною, з криком "ура!", в кар'єрі заатакувала, з віддалі, здавалося, нерухому й начебто загіпнотизовану колону. Але, це тільки так здавалося. Кулеметники гарячково намагалися пустити в рух кулемети; задубілі пальці інших вояків не могли дати собі ради з натиском на язичок рушниці. А зловороже "а!а!а!" все голосніше, а шаблі виблискують усе ближче і ближче… Ось ворожа кіннота вже біля самих возів. Нема як боронитися… Господарі, що були за фурманів, поховалися під возами. Деякі козаки пішли за їхнім прикладом, свідомі того, що рубати будуть перших, кого зауважать. Хтось розпачливо крикнув: "Хлопці! Комдіш тікає!.

Вони летіли на нашу колону певні своєї перемоги над безборонними. Були подібні до тих вовків, що кинулися на отару овець. Вправною рукою почали рубати кожного, на кого налетіли. Першими жертвами впали ті, що були все ще за кулеметами і ті, що мали рушниці в руках — ті самі, що не встигли натиснути закляканими пальцями на язички рушниць. Шлях біля возів почервонів кривавими плямими… Жахлива сцена, що резігравалася на шляху, змусила декого до втечі. Намарне! Їх доганяли на конях і одним ударом шаблі клали трупом на землю.

Кілька кіннотників під'їхало до критого екіпажу, що в ньому були хворі на тиф старшини мого полку — сот. Григоренко і хор. Філь. Один із денікінців заглянув до середини екіпажу.

— Нікто, как петлюровскіє комісари — обернувся він до своїх.

— Віш, как в екіпаже розвалілісь! — додав і крикнув — "Вихаді!" Хорі старшини не ворухнулись.

— Ти что с німі церемонішся! — почулося — витасківай за ноґі!

Одного за другим, хворих витягли з екіпажу. При тому обидва старшини вдарилися головами об шлях. Спочатку їх пробували зарубати, але тому, що рубати лежачих було незручно, вони добили хворих стрілами в голову…

— Що мене найбільше здивувало — казав мені пізніше козак мого полку, Магаляс, якому пощастило переховатися під возом, а потім утікти з полону — так це те, що обидва хворі старшини, хоч і були притомні, навіть не крикнули, тільки перенесли все мовчки, до самої смерти.

На щастя, різня не тривала довго. Мабуть прийшов був наказ припинити її, бо полонених почали зводити в групи. До одної з таких груп під'їхав на баскому коні денікінський "ротмістр", у блискучих, золотих "пагонах", і, приклавши руку до кашкета, сказав:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Третя Залізна дивізія»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Третя Залізна дивізія» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Третя Залізна дивізія»

Обсуждение, отзывы о книге «Третя Залізна дивізія» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x