Олександр Удовиченко - Третя Залізна дивізія

— Гаслада офіцери петлюровской армії! Пожалуйте ко мне.

На таке ґалантне запрошення з групи вийшло троє старшин.

— Гасла да! Билі лі Ви в русской царской армії?

— Були — відповів один із старшин.

— Я віжу — усміхнувся ротрмістр, — Ви забилі даже ґаваріть по человеческі.

Потім повернувся до свого підстаршини, що під'їхав разом із ним, і спокійним, рівним голосом, начебто йшло про щось зовсім звичайне, наказав:

— Растрєлять етіх петлюровскіх бандітов!..

Цих трьох старшин негайно відведено кілька кроків від шляху й там розстріляно.

Коли групи полонених звели до купи, всі вони вже знали, що денікінці розстрілюють наших старшин. Отже, не дивно, що коли денікінський поручник наказав "офіцери внйті!", то ніхто не вийшов. Коли дснікінець наказав те саме вдруге і знову ніхто не вийшов, він запитав:

— Гдє ж подєлісь Ваші офіцери?

— Повтікали… — глузливо відповів хтось із старшин.

— Павтєкалі!? Ха-ха-ха! Вот так офіцери! Павтєкалі!..

Було видно, що це "павтєкалі" привернуло йому гумор.

— Єслі я обнаружу, что между Вамі єсть хотя би адін только офіцер, каждий десятий із Вас будет разстрєлян. Понялі?

Старшини наші були серед полонених, але козаки нікого з них не зрадили. Вночі, 25-ого грудня, коли "ґаспада офіцери" гучно святкували перемогу в с. Ситківці, в хаті місцевого священика, старшини Синього полку, сот. С. Довгаль і сот. С. Іващенко втікли з полону, разом із кількома іншими полоненими (сот. Довгаль мав уже початок тифу). Пізніше надійшла сумна вістка про те, що хворі 3-ої дивізії, що їх захопили денікінці на возах, були кинуті ними на шляху, під час дальшого їхнього відступу й усі повмирали." (Там же, стор 15, 16 і 17).

Так трагічно перестала існувати, зникла з реєстру Армії УНР, під час її Зимового Походу, 3-тя Залізна дивізія. Полк. Трутенка до судової відповідальности за знищення довіреної йому дивізії не притягнено. Командарм, отам. М. Омелянович Павленко, відмовився зарядити в цій трагічній справі навіть слідство, мотивуючи це тим, що "кожному може таке трапитися"…

В оборонній війні за проголошені Актами 22-ого січня 1918 і 1919 років Державність і Соборність Української Народньої Республіки, славна дивізія випила повну чашу слави і страждань.

Полк. Трутенка не тільки попереджено Командармом про небезпеку, але й наказано негайно залишити Животів, щоб уникнути схрещення шляхів з відступаючими денікінськими частинами. Його становище не було тяжким. У наказаний ним же час, дивізія була готова до вимаршу. Якби полк. Трутенко мав почуття бодай моральної відповідальности за долю дорученої йому дивізії, то він, виконуючи наказ Командувача Армії, вирушив би з Животина о 6-ій годині ранку. Це було все, що він мав зробити. Якби так було сталося, то не дійшло б до трагедії і 3-тя дивізія відбула б Зимовий Похід до його закінчення — 5-го травня 1920 року — і не було б потреби формувати її наново весною 1920 року. Усе ж, головна вина за трагедію тяжить на Комад. Армією УНР за те, що він накинув дивізії нового й до того невдалого командира.

Трагічної долі 3-ої дивізії уникли: аванґардна кінна сотня 9-го Стрілецького полку і арієрґардна кінна сотня 8-го Чорноморського полку. До них долучилися ті старшини й козаки, що їм пощастило врятуватися, тому, що вони були на конях. З тих решток, на підставі наказу Командувача Армії, зформовано 3-ий Окремий кінний полк, із таким складом:

Командир полку — полк. Г. Стефанів, Заступники к-ира полку — полк. Г. Чижевський і полк. О. Вишнівський.

К-ир Синьої сотні (решта Синього полку) — сот. Запорожченко.

Бойовий склад — 20 шабель.

К-ир Чорноморської сотні (решта Чорноморського полку) — сот. Любимець.

Бойовий склад — 40 шабель.

К-ир Стрілецької сотні (решта Стрілецького полку) — сот. Шульга.

Бойовий склад — 50 шабель.

К-ир Кулеметної сотні — сот. Шура-Бура.

Боновий склад — 4 кулемети Максіма, на тачанках.

Кінна чота при штабі полку — сот. М. Чнжевський.

Полк. М. Крата перенесено на становище Нач. штабу Запорізької дивізії. Нач. дивізійного відділу контр-розвідки, полк. Яворський, захорував на тиф і помер по дорозі до шпиталю у м. Вінниці.

Наказ Командувача Армії ч. 14. 4. І. 1920 р. про організацію 3-ого Окремого кінного полку:

"На підставі маючнхся фактичних матеріалів, зібраних Штабом Армії, про останні події в 3-ій дивізії і керуючись виключно загальними інтересами Армії, я наказую:

1. Полковникові Стефанову негайно приступити до переорганізації 3-ої дивізії в окремий кінний полк, при сотні маш. крісів і одній гарматі, яку одержати від Київської груті.