Никифор Авраменко - Спомини запорожця

Причиною виділення жовтої течі була невелика губкувата кістка з круглого закінчення головки суставу. Потемніла, лежала тепер на столі. В кімнаті, де було визначено мені ліжко, лежало ще п'ятеро: 4 — з кінної дивізії і один з Чорного полку — Якименко. Пор. Стрілковський мав легке поверховне поранення руки, одначе рана виділяла таку саму, як у мене, жовту теч в більшій мірі уже восьмий місяць, хорунжому Бесєдинові (Бесіда) мали вирізать гемороїди, обидва були в Кінно-Запорозькому полку.

Якименко ждав на операцію якихсь бородавок.

На хірургічному відділі був і мій козак Білоконь в дуже тяжкому стані. Після операції, досить легкої, йому почали мертвіть легені. Помер бідняга на моїх очах.

Несподівано прийшов доктор Крегер Юрко, харківчанин, звав себе часом Крегеренко. Лікар добрий, знаючий. Мав операцію апендициту, прикинулось небезпечне запалення, що знову викликало другу операцію. Наслідком появився зріст кишок, треба було лягать на стіл третій раз. Веселий та дотепний, Крегер вніс багато гумору в нецікаву атмосферу шпитального життя. Гостро та дотепно висміював таборові порядки та починання вищого начальства з ген. Омеллновичем-Пав- ленком (Борсуком) на чолі. Цікава була його розмова з майором Байлем при першім візиті. Майор, добре знаючий хірург, почав Юркові обмацувать живіт, а той од себе пояснював, що з ним є та в якім місті треба і як різать живіт. Все пересипав латинськими словами, а одночасно прибрав вираз лиця наївно-глупкуватий.

Байль трохи образивсь, а Крегер тим самим невинним тоном пояснив, що є певний свого, бо сам, будучи лікарем-хірургом, оперував подібні випадки не раз. Байль здивовано глянув на поважне тепер обличчя Крегера і засміявся. "Чи колега не виступав на сцені?" — "Аякже! Не раз, навіть хвалили". — "Колега і мене розіграв". — "Але без злості, на весело. Треба ж хворим дать трохи розваги" — "Значить, завтра на стіл". — "Щоб колега не зарізав, буду сам пильнувать, для того проситиму оперувать без наркозу, вистачить місцеве знечулення" — "Витримає колега?" — "Якось витримаю". І витримав!

Коли принесли Юрка після операції, був трохи блідий, спотілий. Проте скоро набрав гумору: "Нарешті зможу за тиждень знатно, з чуством покакать. Яке то блаженство!"

Пригадалась операція донця, сотника Моторигіна Івана Дмитровича в Тернополі. Оперували його одним з останніх. Треба було вирізать велику ґулю на шиї. Носилки поставлено на стіл, руки і ноги прив'язано скрученими бинтами до носилок, асистенти могли держать за голову. Операція дуже небезпечна з уваги на важні жили і стегна [11] Так у рукопису. — Ред. на шиї.

Можна було при рухові оперуємого перерізать щось. Моторигін, великої сили людина, спитав, нащо його прив'язують? Пояснили. "А спробувати можна?" — "Можна". М-гін дернув однією рукою, другою — джгути порвались, як нитки: "Для моїх рук нужни крєпкіє ремні".

Ота ґуля була наслідком колупання соломинкою в зубах. На соломинці можуть бути грибки (чорний колос). Коли він попаде на податне місто, починає розвиваться дуже скоро. Отож була ґуля торбою, повною чогось подібною до форми рису, а торба чимсь, як корінням, вчепилась в шийні жили та стегна, здавлюючи шию та нарушуючи ковтання та мішаючи дихать.

Наука: соломинкою колупать в зубах небезпечно.

З шпиталю міг я виходить, аби тільки буть при візитації. Розпитуючи про все, що цікавило, а часом було несподіванкою, узнав, що Дубовий з Аллою поженились, живуть в місті, як і інші старшини, хто має средства і ступінь, не нижчий сотника. На місто міг вийти каждий за перепусткою. Сторожу несуть поляки, в внутрішні справи не мішаються.

Доходять чутки, що чехи одкрили для українців середні і вищі школи і охоче приймають, хто приходе. Це важне!

В таборі існують штаб групи на чолі з Бурсуком, штаби дивізій і, номінально, бригад. Од командирів куренів вгору старшини мають джурів.

Виходить неперіодично "Запорозька Думка", невеликий журнал. Припадково попалась дуже цікава книжка "Україна на переломі", студії часів Хмельницького. Читав її з великим захопленням та довідався, де знаходиться автор — В'ячеслав Казимирович Липинський. Звернувсь до нього, не певний, чи лист дійде. Не тільки дійшов, а прийшла скоро відповідь і посилка з книжками — "Z Dziejów Ukrainy" і "Хліборобська Україна". При цій способності узнав, що існує організація, до котрої належать заслужені діячі-незалежники, що зостались вірні ідеї Української Держави з історичним гетьманським урядом на чолі. Ця організація має немало прихильників в Чехії, Австрії, Польщі і Німеччині. Зацікавило це і змусило до чину. Зговорився з кількома старшинами, з котрими, простудіювавши дорогу на мапі, вирушив до недалекої границі. Дорога провадила невисокими горами, покритими лісом, забирала коло двох днів. Не передбачали перешкоди при переході границі, хіба тільки холод міг датись взнаки або дощ.