Роман Дашкевич - Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські Ворота

Молоденькі Коростишівські семінаристи були повні радощів, утіхи. Так, як у двох перших днях своєї військової служби були огірчені, зневірені, нещасливі по втраті одного товариша, відчували, що їх ніхто не потребує, але тепер уже не те. Вони були повними вояками — гармашами. Деякі гарцювали на верхових конях із крісом через плече, а при боці шабля. Вони могли б так багато розповідати своїм батькам, учителям, товаришам, а може й дівчині, про свої воєнні пригоди, як вони з трепетом серця стояли при гарматах на заставах і в темряві ночі вдивлялися, чи не зближається ворог, як гармати, які вони обслуговували, били по ворогові в Сарнах, в Коростені Чи не були це хвилини радости, вдоволення, а може й щастя у цих молодих хлопців? Вони зближалися до Києва також, як переможці. Оскільки Господь Бог побудував світ на противенствах, ніч — день, добро — зло, то й у людських почуваннях є також ці противенства і правдивою є приповідка — хто не зазнав зла, той не знає добра — то всі гармаші перебули ті противенства. Недавно ще полонені, чи непотрібні семінаристи — тепер переможні вояки Української Народньої Республіки, які входили до здобутої столищ України.

Понад цією особистою втіхою, радістю пробивалися слова І Універсалу — „Хай Україна буде вільна” — і слова IV Універсалу — „Здійснилася давня мрія батьків, борців за волю — Україна стала самостійною”.

Лунала весело козацька і стрілецька пісня. Сонце котилося до заходу. Батерія СС увіходила з іншими військами до Києва.

Ніч запала, як батерія осягнула передмістя Києва. Січові Стрільці зайняли казарми. Туди заїхала і батерія. Гармати уставлено на подвір’ї казарми. Коням да ли їсти. Польова кухня видала вечерю. Гармаші зайняли одну залю в казармах, де мали заслужений відпочинок. На другий день була заловіджена дефіляда під пам’ятником Гетьмана Богдана Хмельницького, на Софійському майдані.

Раненько гармаші чистили коні, гармати, упряж, чистили одежу, щоб гарно показатися на дефіляді. Потім батерія виїхала у середмістя. Заїхала до Михайлівського манастиря і чекала на дальші накази.

Київ трохи змінився. Видно було сліди війни, ушкоджені будинки. Найбільша зміна була у тому, що на вулицях не було видно солдатів. Перед боями у Києві на вулицях було дуже багато солдатів у військовій одежі. Трамваї були впрост обліплені солдатами, які не купували квитків, а так їздили. По вулицях солдати продавали папіроси. Це все зникло. Здається, солдати, які сиділи в казармах і проголошували свою невтральність у війні України із Советами, розійшлися по домах і скинули військову одежу. Большевики не визнавали невтральних у військовій одежі Солдати пізнали, що ворог не жартує, тому покинули казарми і розійшлися. Совєти по зайнятті Києва розстріляли кілька тисяч людей, навіть комуністів, коли вони говорили по-українськи.

Війська уставилися до дефіляди. Батерія мала їхати позаду стрілецьких піших сотень.

Дефіляду відбирав президент проф. М. Грушевський в окруженні міністрів, Отаман С. Петлюра, полк. Євген Коновалець, полк. Андрій Мельник, члени Української Центральної Ради. Всі вони стояли на підвищенні під пам’ятником.

Кияни зійшлися тисячами на Софійському майдані. Українці Києва вітали свої переможні війська квітами та окликами: Слава!.. Слава!.. — Між дефілюючими військами була і 1-ша батерія Січових Стрільців.

Оце досі історія 1-ої батерії СС за час від 16-го лютого 1918 року, коли 12 гармашів дістали на станції Кодно біля Житомира чотири гармати, а в Житомирі — 60 коней, до дня 2-го березня 1918 року, коли упорядкована, по боях 1-ша батерія СС увійшла з двома пішими і одною кулеметною сотнею та з іншими переможними українськими військами до Києва і дефілювала на Софійському майдані перед президентом УНР, урядом, Отаманом С. Петлюрою і командою Українських Військ. Час короткий —19 днів. Не діло в днях. Часом ідуть нудні місяці, літа, у яких нічого або небагато діється, у яких небагато помітних подій у світі, а передусім для України. Часом один день несе більше подій, як цілі довгі роки. Цих 19 днів несли для України дуже багато подій. Несли вони дуже багато подій для гармашів СС. Несли вони багато праці, завзяття, боїв, смутку і радости. 1-ша батерія СС вийшла з цих подій щасливо — без втрат у людях і конях.

Січові Стрільці покрилися воєнною славою у боях з большевиками на вулицях Києва при кінці січня і з початком лютого 1918 року. Рівнож покрилися славою у боях від Коростеня до Сарн чи Маневич і в офензиві із Сарн на Київ. Під командою полк. Євгена Коновальця і начальника штабу Андрія Мельника виявилися ідейним, дисциплінованим, хоробрим військом. Із цих, здається, причин уряд УНР призначив Січових Стрільців залогою у столиці.