Михайло Горбовий - Гуцули у Визвольній боротьбі

Закінчив історичний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка (1958); Член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (з 1990), голова Івано-Франківського обласного товариства "Просвіта" (з 2006).

Автор книг "Січові стрільці" (1990), "Станіслав — столиця ЗУНР" (1993), "Гуцульський театр Гната Хоткевича" (1993), "Родина Заклинських"

(1995), "Родина Шухевичів" (1995), "Прикарпаття в житті Каменяра"

(1996), "Родина Озаркевичів", "Родина Бандер" (1998), "Володимир Шухевич" (1999), "Карпатськими шляхами Богдана Лепкого" (1999), "Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки і культури" (2000), "Гуцульщина у творчості Гната Хоткевича" (2000), "Засновник Січі Кирило Трильовський" (2000), "Тарас Шевченко і Прикарпаття" (2001), "Дослідники та краєзнавці Гуцульщини" (2002; у співавтор.), "Краєзнавці Прикарпаття" (2002; у співавтор.), "Славні галицькі священицькі родини XIX — поч. XX ст." (2003), "Священичий рід Бурачинських" (2004), "Рід Шухевичів" (2005), "Меморіальний сквер в Івано-Франківську" (2005), "Іван Франко і Прикарпаття" (2006), "Леся Українка на Гуцульщині", "Галичани — жертви більшовицького режиму" (2006), "Історико-культурна спадщина Прикарпаття" (2006), "Діяльність УПАта збройного підпілля ОУН на Прикарпатті" (2007). Лауреат премії ім. Павла Чубинського (1991). Лауреат премії ім. Івана Вагилевича (1994). Лауреат премії ім. Марійки Підгірянки (1995). Лауреат премії ім. Дмитра Яворницького. Заслужений діяч культури України (1991). Кавалер ордена "За заслуги" III ступеня (2003).

Народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівка Донецької області. Громадський діяч, письменник, краєзнавець.

Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені Олександра Богомольця. Редактор газети "Незборима нація" (з 1993). Член Національної спілки журналістів України (з 1995). Президент Історичного клубу "Холодний Яр" (від січня 1997 p.). Член Національної спілки письменників України (з 1998).

Автор книг "Гасла і дійсність" (1990), "Чи можливе українсько-російське замирення?" (1991), "З ким і проти кого" (1993), "Про ворогів, союзників і попутників" (1993), "Підстави націократії" (1994), "Філософія українства" (1995), "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії" (1998), "Отаман святих і страшних" (2000), "Повернення отаманів Гайдамацького краю" (2001), "Трагедія отамана Волинця" (2002; у співавторстві з Костянтином Завальнюком), "Ренесанс напередодні трагедії" (2003), "Нариси з історії Кубані" (2004), "І нарекли його отаманом Орлом" (2005), "Багряні жнива Української революції" (2005, 2006), "За волю і честь" (2005), "Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу" (2006), "Тернистий шлях кубанця Проходи" (2007; два видання), "Операція "Заповіт". Чекістська справа № 206" (2007), "Отаман Зелений" (2008), "Таємниця отамана Зеленого" (2008). Редактор-упорядник книг "Невольницькі плачі" Зеновія Красівського (1995, 2007), "Українські герої" Анатолія Бедрія (1995), "Героїзм і трагедія Холодного Яру" (1996), "Кость Блакитний, отаман Степової дивізії" (1997), "Записки повстанця" Марка Шляхового (1999), "Медвин в огні історії" (2000), "Українська афористика" (2001), "Рейду вічність" (2001), "Самостійна Україна" Миколи Міхновського(2002,2003), "Кубанська Україна" Рената Польового (2002), "Кобзарі в моєму житті" Рената Польового (2003), "Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу" (2005; у співавторстві з Віктором Рогом), "Душею з вами" Лідії Чучупак-Завалішиної (2005), "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського (2006, 2008), "З воєнного нотатника" Якова Гальчевського (2006), "50 пісень Віктора Лісовола" (2007) і "Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 — 1920-х років" (2008). Автор циклу радіопередач "Отамани Гайдамацького краю" (2000–2001), "Кубанська Україна" (2002–2004), "Історія, яка не завершується" (2004–2005), "За Україну, за її волю" (2005). Автор сценаріїв документальних фільмів "Незгасимий огонь Холодного Яру" та "Вільне козацтво". Лауреат літературної премії ім. Михайла Стельмаха.

Народився 6 вересня 1975 р. у м. Львові. Громадський діяч, історик.

Закінчив історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка (1998). Студентом працював над курсовою роботою "Руханково-протипожежне товариство "Січ" у Галичині в 1900–1914 роках". Дипломна робота — "Російська окупація Галичини в 1914–1915 роках". Член Пласту — Національної скаутської організації України, курінний пластового куреня старших пластунів "Орден Залізної Остроги". Член Групи дослідження історії та музейництва Пласту "На сліді". Почесний член Спудейського Братства Національного університету "Києво-Могилянська академія". Організатор Всеукраїнських змагань із пішохідного туризму "Стежками Героїв" у Карпатах. Автор публікацій з історії Пласту.