Владислав Карнацевич - Битва під Конотопом. 1659

Переяславські статті 1659 року суттєво відрізнялися від Березневих 1654-го. [20] Документ, що містить ці статті, став у нагоді тим дослідникам, які намагалися довести, що саме Богдан Хмельницький відразу ж погодився на суттєве обмеження своїх прав. Під статтями цілком природньо був поставлений підпис «Хмельницький», але ж це був не Богдан, а його син. В гірший для справи української незалежності бік. По-перше, автори нового варіанта договору між царем і козаками виклали попередні статті, «підправив» їх текст. Зненацька з'явився пункт про обов'язкову поїздку будь-якого новообраного гетьмана до Москви, положення про те, що київська митрополія знаходиться під зверхністю московського патріарха, була вписана повна заборона зовнішньої політики з боку гетьманського уряду замість заборони на самостійні контакти з Польщею і Портою. Крім того, до цього скоригованого базового тексту надавались додатки. Ось про що, окрім того, що ми навели вище, йшлося в Переяславських статтях:

— старшина без дозволу царя не мала права переобирати гетьмана;

— гетьман, в свою чергу, втрачав право самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти старшину;

— московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;

— українському урядові заборонялося організовувати походи без дозволу Москви.

Багато хто із старшини мав тепер розуміти, що боротьба з Виговським і його польською орієнтацію не тільки не повернули їм вольностей, а, навпаки, звузили їх права. Вже в грудні 1659 року козаки направили до Москви своїх представників, які мали за мету домогтися перегляду Переяславських статей. Вони повинні були прохати, щоб російські воєводи залишались тільки в Києві та Переяславі, щоб гетьману було дозволено підтримувати стосунки з іншими державами, щоб українці могли приймати участь в переговорах Московїї з Річчю Посполитою, а київський митрополит все ж таки не підпорядковувався московському патріарху. Царський уряд відмовився вносити зміни до статей.

Знов втративши гетьманську Україну, поляки вирішили вдатися до радикальних засобів. Уклавши союз з кримським ханом Мухаммед-Гіреєм і зірвавши переговорний процес з Росією, Варшава готувала армію до нового наступу. Ситуація вимагала якоїсь реакції, і вона була жорсткою. Московіти розробили свій стратегічний план на найближчий рік. Керувати кампанією з їх боку був назначений Шереметєв. З лівобережними козаками наказного гетьмана Цецюри він повинен був йти основним напрямком на захід. Юрію Хмельницькому з правобережними козацькими військами треба було перешкодити з'єднанню з поляками татарської орди. Одна з традиційних проблем російської армії — затягування підготовки до виступу. Це мало місце і в даному випадку. Лише в кінці серпня 1660 року Шереметєв увійшов з Котельні і незабаром зайняв позиції в районі Старокостянтинова.

Польське командування діяло цього разу більш вміло та рішуче. 17 вересня неподалік від міста Чуднова [21] Чуднов — зараз селище міського типу в Житомирській області на р. Тетерев. російсько-українське військо було оточено. Лише за тиждень в Слободищу, що була розташована на схід від Чуднова, прибула армія Хмельницького. Тут їм перекрив дорогу талановитий полководець Є. Любомирський. 27 вересня відбулася битва, що не принесла успіху жодній зі сторін. Ситуація для українців ускладнювалась тим, що частина старшини була, власне, проти війни з поляками і залишалась вірною зовнішньополітичним принципам І. Виговського. На терміново зібраній раді впливові Г. Лісницький, Т. Носач, П. Тетеря вмовляли молодого гетьмана укласти з противниками мирну угоду. Почалися переговори з Любомирським. Одночасно Хмельницький відправив гінців до росіян із звісткою про своє скрутне становище. Ця подорож завершилася для головного з цих посланців погано, він був заарештований і на довгий час опинився в московському полоні. Це був брат Петра — Григорій Дорошенко.

Спроба Шереметєва прорвати кільце і вийти з оточення завершилася невдало. Це лише зміцнило позиції пропольські налаштованих старшин Хмельницького. 7 жовтня 1660 року за допомогою кримчака Нурадин-султана між поляками і козаками був укладений мир, що увійшов до історії як Слободищенський трактат. За його основу було взято текст Гадяцького миру, до якого були, однак, внесені деякі зміни. Наприклад, була викреслена стаття про Руське князівство у складі Речі Посполитої. Гетьман зобов'язувався надавати Польщі військову допомогу під час війн з іншими державами. Підтверджувалася заборона гетьману вести самостійну зовнішню політику. Польській шляхті і магнатам поверталися всі маєтки на українських землях. Козаки повинні були вигнати з українських міст московські залоги. Залишившись без союзників, Шереметєв 25 жовтня 1660 року був розгромлений татарами, потрапив до кримської неволі і провів там декілька років.