Олександр Реєнт - Усі гетьмани України

Противники Многогрішного переслали у Малоросійський приказ бумагу з перерахуванням усіх антимосковських висловів заарештованого. Серед них про те, що цар віддав полякам майже всю Україну, що потрібно шукати іншого покровителя, про грошову підтримку царським урядом противника України шляхетської Польщі, власну готовність шаблею загнати московитів «за столицю», що султан турецький справедливо говорив зневажливо про московського царя і т. п. До цих звинувачень додано й свідчення колишніх прихильників гетьмана — батуринських сотника Г. Карповича й отамана Я. Андреєва. «Якби ми, — повідомляли царя, — записали всі докази Демкової зради, то не помістили б усього не тільки на аркуші паперу, але й на воловій шкірі».

14 квітня у Посольському приказі почався допит «з пристрастям» Дем’яна Многогрішного. В’язень не визнав звинувачень у зраді російського царя, а захоплення Гомеля козаками пояснив не прагненням до розширення території України, а тільки військовою необхідністю. Особливо ті, хто допитував Многогрішного, хотіли знати про відносини між лівобережним і правобережним гетьманами. Все подавалося як зрада щодо царя. Однак, незважаючи на всілякі тортури, Многофішний твердо стояв на своєму — ніякої змови, ніякої зради з Петром Дорошенком проти царя в нього не було. Катуючи українського гетьмана, царський уряд вперше вчинив із загальнокозацьким обранцем як із своїм підданим. Після тортур царські чиновники винесли найсуворіший вирок Дем’яну Многогрішному та його брату Василеві. 28 травня братів вивезли з тюрми на болото, де вже стояла плаха. Дяк Малоросійського приказу почав читати звинувачення й виніс вирок — відрубати голови обом. Кат поклав Василя і Дем’яна на плаху, аж тут примчався гонець царя з криком: «Сті–ій!» Не зіскочивши з коня, він передав дяку грамоту, в якій цар заміняв страту висилкою на заслання. Такого ж покарання зазнали й прибічники колишнього гетьмана. Разом із Многогрішним покари заслання зазнали дружина Настя, сини Петро та Іван, дочка Олена й племінник Михайло Зіновіїв. Згідно з царською милістю гетьману дали 15 крб., Василю — 10 крб., решті — по 5 крб. на дорогу, дозволили взяти тільки найнеобхідніші речі. Майно гетьмана наказано витратити на недовершені будови церков. З Гвинтівкою в далеку дорогу вирушила дружина Ірина, сини Юхим та Федір. Після втечі із заслання П. Грибовича власті деякий час тримали Дем’яна Многогрішного в Тобольському острозі. Після звільнення з в’язниці він перебував на службі в Селенгінську на Забайкаллі, де його записали до «боярських дітей». Жив він на засланні досить довго. 1688 року колишній гетьман разом із сином Петром приборкував повстання бурятів, найбільш войовничих сибірських племен. За вірну батьківську службу сина Сергія, що народився у Сибіру, зарахували також до «дітей боярських».

1696 року Дем’ян Многогрішний постригся в ченці. Його сини тривалий час перебували на службі в Сибіру й на Далекому Сході. Донька побралася з сибірським двоянином Бейтаном, а онука вийшла заміж за священика церкви Спаса в Селенгінську Гната Боршевського.

Помер Дем’ян Многогрішний в Іркутську десь між 1701—1708 роками.

Гетьман Лівобережної України (1672—1687). Роки його гетьманування позначені прагненням об'єднати під владою московського царя Лівобережну Україну з Правобережною, у зв’язку з чим йому довелося вести боротьбу з П Дорошенком та М. Ханенком.

При ньому автономія України ще більше обмежувалась, Українська церква підпорядковувалась Московському патріархові. Але відбувалось господарське піднесення, відродження занепалого в умовах Руїни культурного життя.

Проте необмежене властолюбство, свавілля, користолюбство та прагнення перетворити гетьманство на спадкову монархію стали причинами падіння гетьмана І. Самойловича.

Державна та військова діяльність гетьмана Івана Самійловича Самойловича (1672—1687) на Лівобережній Україні вивчена мало і заслуговує на сучасне об’єктивне висвітлення. В багатьох працях з історії України І. Самойлович згадується переважно в плані негативному, як деспот і користолюбець. Але якщо глибоко та безсторонньо вникнути в джерела тих часів, то можна вивідати чимало фактів, що характеризують діяльність цієї неординарної особистості з позитивного боку.