П'єр ШЕВАЛЬЄ - Історія війни козаків проти Польщі

пане,

Вашим вельми покірним та вельми слухняним

слугою.

Шевальє /20/

Колись, під час моїх мандрівок у Польщі, я написав збірку про деякі особливості, які я спостерігав серед козаків, більше для того, щоб розвантажити свою пам’ять, ніж думаючи, що це могло б бути коли-небудь опубліковане. Після мого повернення один з допитливих примусив дати йому копію, яка потрапила потім до інших рук і діждалася, кінець кінцем, честі бути включеною до збірки різних подорожніх розповідей. [47]Проте, оскільки в друкований текст потрапили помилки, що можна цілком пробачити друкареві, бо він, найімовірніше, не розуміє ні польської, ні рутенської [48]мови, я не міг відмовити деяким моїм друзям, які дізналися, що я автор, і вирішив сам опублікувати збірку, поклавшись на думку друзів, які знали, що я це зроблю більш акуратно. Я додав туди розвідку про малих татар та історію війни козаків проти Польщі з 1648 р., коли саме почався їхній заколот, аж по 1652 р. Перед тим я написав був коротко про цю війну в розвідці про козаків, але цього разу я відкинув оту розвідку, щоб уникнути нудного повторення, оскільки я даю ширший опис даної війни у цій книзі. Вона могла б бути краще написана, якби я мав повніші матеріали, але це – все, що було відомим у Польщі десять років тому про дані події, та я не думаю, щоб за цей період, в якому все було /21/потрясене новими, не менш, згубними, ніж козацька, війнами, {2} кому спа- ло на думку написати докладніше про козацький заколот. Отже, читач, який буде подорожувати насправді чи за допомогою книжок, дізнавшись, які недостатні зв’язки між нами та козаками й татарами, – а це ж люди, історію яких можна написати тільки підтримуючи тісний зв’язок з ними, – аж ніяк не здивується, що на цю тему так мало сказано. Цей легкий пастельний олівець неспроможний подати якесь повніше уявлення, на яке доведеться почекати, аж поки вправніший і досвідченіший пензель не створить досконалішої картини. Будь-що-будь, ми все ж можемо в нашому столітті пишатися тим, що краще знаємо чужі народи, ніж знали їх римляни, як це, принаймні, видно з історичних творів, які вони нам залишили, хоч у цьому римляни мали перевагу, оскільки майже всі чужі народи були підкорені ними, а тому вони могли б їх краще пізнати.

Ця історична книга подає деякі матеріали, що мають зробити читання її приємним. З неї можна довідатися про досить своєрідний спосіб ведення війни та боїв; хоробрі вчинки, які нагадують подвиги героїв роману; війська, чисельність яких дозволяє повірити в те, що написано про війська гуннів, готів, вандалів, сарацинів, персів та турків; і, що ще більш гідне подиву, ми знайдемо образ мужа, який для того, щоб піднятися над іншими, приводить в рух величезний механізм та наводить жах на те королівство, якого ні всі могутні держави християнського світу, ні навіть могутня імперія турків досі не змогли похитнути. Одним словом, Кромвеля, який вдруге з’явився на Русі, який був не менш честолюбний, хоробрий та спритний, ніж Кромвель в Англії. {3}

Власні імена людей та міст, для (написання) яких збережено слов’янську орфографію, і та безліч при- /22/голосних, якими оточені голосні, завдадуть, мабуть, декому мороки; але не можна заради полегшення вимови цих слів перекручувати їх, бо таким чином ми змінили б властиве їм значення або взагалі позбавили б їх усякого значення – так само безглуздо було б, коли б хтось заради полегшення вимови наших слів для чужинців, які не мають більших здібностей для вимови наших слів, ніж ми для вимови їхніх, додавав чи відкидав деякі літери. Я, звичайно, знаю, що багато давніх і сучасних істориків діяло інакше, ніж я, але їх метод не був кращим і було б доцільнішим, щоб вони залишали незмінними імена іноземних людей, країн та міст, історію яких вони писали: внесені ними зміни чи нарочито, а чи, може, від незнання так переінакшили ці назви, що здебіль- шого їх не можна впізнати. Зрештою, я не знаю, чи моя праця буде схвалена хоча б принаймні тими, хто спонукав мене опублікувати книгу; це трохи компенсувало б мене за ту кількість часу, яку я витратив; але коли б я знав, що твір добре сприймуть, то це заохотило б мене опублікувати ще один – про справи в Польщі, твір довший, у значній мірі вже опрацьований, який, може, був би вже опублікований, якби обставини часу мені це дозволили. /23/