Селянсько-козацькому повстанню 1637–1638 рр. присвячений щоденний Сімеона Окольського «Dyariusz transakcyi wojennej miedzy wojskiem koronnem a zaporoskiem, 1637». С. Окольський (помер у 1654 році), військовий капелан при коронному гетьмані С. Конєцпольському, як монах-домініканець, належав до найбільш ревних оборонців політики національного та релігійного гніту, яку проводили на Україні польські пани. Твір Окольського з першої до останньої сторінки пройнятий лютою ненавистю до народних мас України, до козацтва. Повстання 1637–1638 рр. він вважав явищем, що загрожувало самому існуванню Речі Посполитої, і тому закликав до нещадної розправи з повстанцями. Повстанці, писав Окольський, піднесли козацьку шаблю, «загрожуючи всім польським гетьманам, сенаторам і самій королівській величності» [15] Мемуары… Вып. 2. С. 171
.
Під сутаною католицького патера ховалась людина, дуже добре обізнана з військовою справою. В праці Окольського знаходимо багато відомостей про сили обох сторін, про тактику польського війська й козаків, взагалі про хід воєнних дій. Окольський наводить також цікаві дані про соціальний склад повстанців, описує внутрішню боротьбу в козацькому таборі, показує протилежність інтересів частини козацької старшини інтересам основної маси козацтва. Він відзначає, що повстанці розоряли маєтності не тільки польських панів, а й старшин та багатих козаків. Він говорить, що проти повстанців разом з панами боролося кілька тисяч реєстровців.
Знавець військової справи, Окольський не раз підкреслює мужність і високу військову майстерність козаків, які тримали свої позиції «без страху при наявності найменшого природного захисту — болота, кущів тощо».
В особі козаків польські пани, зазначає він, мали досвідченого ворога, який не один раз «відбивав татарські сили» і який «уміє терпіти голод, спрагу й усі негоди». Поразку польського війська під Голтвою Окольський пояснює тим, що «багато панів… зневажливо ставились до цієї селянської війни, дивлячись на козацьку чернь як на своїх пастухів і поденників». Він закликає панів ніколи не забувати, що «хоч серед козаків нема ні панів, ні сенаторів, ні воєвод…, зате є такі люди, що якби не заважали тому видані проти плебеїв закони, то між ними знайшлись би гідні рівнятись за хоробрістю Цінцінату, якого від плуга закликали в диктатори, або Фемістоклу». Немов би для підтвердження сказаного вище Окольський підкреслює, що після битви під Жовнином, оглядаючи козацькі позиції, «не один інженер дивувався винахідливості грубого хлопа і його дотепності».
Серед праць першої половини XVII століття про козацтво найціннішою за змістом, різноманітністю поставлених і висвітлених питань та яскравістю викладу слід вважати «Опис України» Боплана [16] Перший раз «Опис України» видано в Руані 1650 року в кількості 100 прим. В 1660 році, у зв’язку з великим інтересом французької громадськості до України, викликаним Хмельниччиною, Боплан вдруге надрукував свій твір. В 1704 році вийшов англійський, у 1769 — польський, в 1780 — німецький і в 1832 році — перший російський переклад твору Боплана. Українською мовою «Опис України» з’явився в 1981 році в журналі «Жовтень» (№ 4), а в 1990 — окремим виданням. Перекладач Ярема Кравець поставився до «Опису України» насамперед як до літературного твору і у зв’язку з цим відмовився від дослівного перекладу ряду місць, намагаючись прозу Боплана передати сучасною українською мовою
. Гійом Левассер де Боплан, французький дворянин, інженер, народився наприкінці XVI століття в Нормандії. В 1630 році він на запрошення польського уряду прибув у Польщу. Польський уряд і магнати використовували Боплана як досвідченого і здібного інженера для побудови фортець в Україні. Так, у 1635 році Боплан збудував Кодак. Перебуваючи водночас на службі у відомого магната Станіслава Конєцпольського, який став у 1620 році коронним гетьманом, Боплан заселяв слободи для свого патрона.
На відміну від польських шляхетських авторів Боплан дивився на козаків передусім як на трудову верству, а вже потім, як на вояків. Козаки — не тільки сільське, а й міське населення, пише Боплан, «серед цих козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці та інші» [17] Боплан Гійом Левассер де. Опис України / Пер. з фр., приміт. та передм. Я. І. Кравця. Львів, 1990. С. 25
.
«Одне слово, — каже він, — усі вони досить кмітливі, але саме в тих справах, які вважають для себе корисними й необхідними, головним чином, що пов’язане з їхнім селянським життям».
Читать дальше