Наталия Рощина: Роксолана

«Чотириста років стоїть ця гробниця. Усередині під високим куполом Сулейман звелів вирізьбити алебастрові розети й прикрасити кожну з них безцінним смарагдом, улюбленим самоцвітом Роксолани. Коли помер Сулейман, його гробницю так само прикрасили смарагдами, забувши, що його улюбленим каменем був рубін» (2). Уже немає тих смарагдів, а гробниці стоять.

Важко сказати, слід чи ні українським жінкам пишатися нею, ставити її собі за життєвий приклад. У кожної жінки свої ідеали, своя уява про щастя. Те, що відбувалося з Роксоланою в ті давні часи, зовсім не перетинається з сучасними проблемами й нормами моралі. Вона діяла жорстоко і підступно, бо інакше її життя було б зовсім коротким та нікчемним. Вона захищала себе, пізніше – себе і спадкоємця. З погляду тієї епохи це був спосіб виживання й самозбереження.

Щодо впливу Роксолани на султана та її допомогу Україні було чимало дискусій. З одного боку, відомо, що з певного періоду султанша мала неабиякий вплив на свого чоловіка. Разом вони вирішували важливі проблеми історичного розвитку імперії. Окрім того, весь час, доки Сулейман був у походах, саме Хуррем керувала державою. Робила вона це успішно. Змогла заручитися підтримкою яничар, бо підвищувала їм платню, будувала нові казарми. Щоб поповнити спустошену після численних воєнних походів казну, саме Роксолана дозволила відкрити винні лавки у кварталах, де жили християни, та в портових районах Стамбула – попри те, що вживання вина було заборонено Кораном.

За наказом Роксолани поглибили бухту Золотий Ріг й побудували нові причали у Галаці. Сюди почали приходити кораблі з різноманітним товаром з усього світу. Досі існують засновані нею мечеті й ринки, будинки для літніх людей та лікарні. Очевидно, що діяльність великої Хасекі передусім була спрямована на розвиток Османської імперії.

Чи допомагала Роксолана рідній Україні? Щодо цього джерела дуже суперечливі. За деякими – вимушено прийнявши віру й турецькі звичаї, Анастасія Лісовська не зреклась свого походження. Перша володарка Туреччини не забувала про татарську загрозу для України, яка вимагала негайної відсічі. Йдеться про те, що Роксолана змогла відмовити Сулеймана від войовничих намірів стосовно своєї історичної Батьківщини. «…Хіба це не подвиг переконати султана і його уряд утриматися не лише від походів на Україну, а навіть і від думок про них?» – ставить риторичне запитання Юрій Колесниченко в своїй розповіді «Султанка з Рогатина».

Спокій в Україні зменшував шанси московського напору на південь, якого боялася Польща. Сулейман був далекозорим правителем. Султан і його оточення, приділяючи увагу політичній обстановці, добре розуміли, що експансія Москви на південь ставала очевидною. Утім, перший наступ Туреччини вийшов від сина Роксолани, Селіма II. Його візир, геніальний Соколлі, спрямував удар від Астрахані й Азовського моря. План поєднати канал Волги й Дону з Каспієм мав перепинити Москві дорогу на південь. Смерть старого візира не дала здійснитися його намірам. Зате спокій в Україні сприяв новій силі – Запорозькій Січі.

Проте Михайло Грушевський подає інші факти: за час правління Сулеймана татари (фактично ними керували турки) здійснили тридцять вісім (по одному щороку) жорстоких набігів, чинили розправи, забирали велику кількість полонених. Під час одного з таких походів вони зруйнували Запорозьку Січ й змусили козаків шукати порятунку в Івана Грозного.

Тож вплив султанші на свого чоловіка мав, напевно, інший характер. Це була її особиста боротьба за гідне життя, якщо воно могло бути таким у ті часи, у тій державі. Спочатку боротьба лише за себе, а потім – за майбутнє дітей. Шлях цієї, безперечно, неординарної жінки – її особиста гордість і досягнення. Важко в цьому контексті говорити про гордість національну. Бо тоді треба вказувати на факти, що свідчать про зусилля, спрямовані на звільнення своїх співвітчизників, про запобігання набігам татар, знайти приклади піклування про батьківщину. Чітких свідчень про таке ставлення Роксолани до України немає. Отже, складно говорити про вплив султанші на події в Україні. Має право на існування думка, що ця жінка символізує скоріше той занепад, у якому перебувала її батьківщина в той час, коли вона жила. До того ж, Роксолана втратила християнську віру й прийняла іслам. До кінця життя розмовляла не тільки турецькою, а й тогочасною давньоукраїнською мовою, та не слід забувати й того, що нею говорили і яничари. Кобзарі теж співали в Константинополі про те, яке славне яничарське життя.