Наталия Рощина - Роксолана

Роксолана давно зробила свій вибір. Розуміючи, що Баязид становить загрозу для Селіма, умовила султана починати переговори з іранським шахиншахом. Той мав видати Баязида за будь-яких обставин. Переговори тривали довго, але все же таки Сулейман отримав голови сина та п\'ятьох його малолітніх діточок в обмін на одну із захоплених турками провінцій. Кривавий шлях до султанського трону було прокладено.

Є версія, що Роксолана не дожила до цієї жорстокої події, бо «вирушила в мандрівку до найтемнішого сховища на людському шляху, і ніщо не могло її зупинити» (2). Хоча все було дуже просто й вочевидь: прожила Анастасія всього п\'ятнадцять років, а решту життя вмирала. Смерть поступово перемогла жадобу до життя, бо було воно кривавим, підступним, жорстоким. В останні свої роки Роксолана часто хворіла. Під час її хвороби Сулейман наказав зламати й спалити всі музичні інструменти в палаці, щоб не порушувати спокою своєї коханої.

Нічого не могли вдіяти султанські лікарі й відступали в розпачі. Вони не здогадувались, що це вмирала не велика султанша Хасекі, а та усміхнена рудоволоса дівчинка, що майже сорок років тому дала собі обіцянку вижити, вистояти, зберегти гідність. Запобігти цьому не міг жоден найкращий у світі лікар.

Сулейман відчував себе безсилим, був у розпачі. Не відходив від Хуррем, може, у думках звертався до свого могутнього Бога й просив повернути здоров\'я Роксолані на будь-яких умовах. Але смерть була непідкупною. Завоював півсвіту, а втрачав найдорожчу людину і був безсилий це змінити. Над султаншею читали Коран, а вона, безсила, заплющивши очі, згадувала слова псалмів… В останню мить повернулася в часи, коли дівчинкою носила на шиї ланцюжок з золотим хрестиком. Здавалося, це відбувалось не з нею. Такий важкий тягар долі. «Вмирала, знала, що вже кінець без вороття, але воскресла, ожила в стогоні, в зойку, в останньому відчаї: “Мамо, порятуй свою дитину!” Вона померла не від часу, а від страждань» (2).

Коли Роксолана померла, Сулейман був невтішний і плакав на очах своїх підданих. Він не боявся втратити їх повагу. В цю мить він не міг думати про свою велич. 15 березня 1558 року стало для нього чорним днем – зупинилося серце його коханої. Кінець безмірної любові, найсильнішої пристрасті. Пішла з життя велика султанша, неймовірна жінка. Повідомляючи про це, посли європейських держав виражали впевненість у тому, що змін в політиці османів не буде. Провідні пости по-давньому займали люди Роксолани, які мали забезпечити її синові шлях до султанського трону.

За сорок років шлюбу Роксолана зробила майже неможливе. Вона була першою жінкою, яку допустили на політичні зібрання, а її син Селім став спадкоємцем. Його шлях до трону був кривавим, але такі були закони, такий був час. Своєї мети найчастіше доводилося досягати ціною багатьох життів. На жаль, усі сили, витрачені султаншею заради царювання свого улюбленця, були марними – він пиячив і в історії залишився Селімом П\'яним. Царював Селім вісім років – з 1566-го по 1574-й. Академік Кримський охарактеризував його як «виродка-алкоголіка і жорстокого деспота. Правління його пішло на шкоду Туреччині, саме з Селіма почався занепад імперії османів». За часи правління було втрачено контроль над Середземним морем, програно битву при Лепанто. Онук Роксолани Мурад Третій теж нічим не уславився. З Роксолани розпочався період, який називається «правлінням привілейованих жінок». До речі, ще двічі султани Османської імперії (Сулейман II та Ібрагім І), вже у XVII столітті, брали шлюб з українками. Одна з них, Хатідже Турхан Султан, була матір\'ю султана Мегмеда IV і відома тим, що збудувала у Стамбулі біля Галатського мосту велику мечеть Йені Джамі.

Таким є один із поглядів на історію дівчини з Рогатина, яка згодом стала символом незламності, мудрості. В Україні вперше написав про неї в 1924 році Кримський. Про неї писали італійські дипломати, що були при турецькому дворі, Вольтер. Роксолана може викликати і симпатію, і антипатію, втім, очевидним є те, що вона особистість дуже сильна, а її життєвий шлях уже протягом кількох століть викликає невщухаючі суперечки. Хтось має її за героїню, хтось – за зрадницю, але і ті, й інші не намагаються викреслити цю загадкову жінку із світової історії, бо без Роксолани вона була б неповною.

У Туреччині є склеп великої Хасекі, що стоїть поряд зі склепом Сулеймана. Що це, як не шана й слава? Як звичайна дівчина із села змогла досягнути такого положення? Сучасні жителі Туреччини ображаються, коли про Роксолану говорять не як про турчанку. Мало хто серед них знає, що насправді вона була українкою Настею Лісовською. На надгробку в кам\'яній усипальниці Роксолани, єдиної султанші в тисячолітній історії могутньої Османської імперії, взагалі єдиної в усій історії цієї землі жінки, яка удостоєна такої честі, цього не вказано, там зазначено: «Хуррем Султан».