Т о р к и — тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.
В е ж а — половецька юрта на возі, кибитка.
По фронту.
К і ш — військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.
П о к л а д н и к — постельничий.
С н е м — з’їзд князів.
З а к у п — той, хто взяв у феодала позику («купу») і за це виконує феодальні повинності.
П о р у б — тюрма, збудована («зрубана»), як правило, з дерева і найчастіше — в підземеллі.
Є відомості, що половці іноді скальпували вбитих ворогів.
Ч о л о в і — ті, що попереду.
Б а р а н ж а — розбійницький напад з метою захопити худобу.
Г р и в н я — у Стародавній Русі була основною грошовою одиницею, що дорівнювала майже фунту (400 г) срібла.
Насправді ім’я її невідоме.
Д у д у т к и — неіснуюче тепер городище поблизу Мінська.
Р ш а — сучасна Орша.
Б е р е н д е ї — тюркське плем’я, що на початку XII ст. осіло на Київській, Переяславській та Чернігівській землях і почало служити руським князям.
С т р и й — дядько по батькові.
Д е ш т і К и п ч а к — Половецький степ.
Й о к — ні.
К а т у н а — жона.
Князь Ярослав Осмомисл помер через три роки після цієї розмови, у жовтні 1187 року.
1 Справді, два сини Ігоря та Євфросинії, покликані на Галицький стіл, були через чверть віку повішені у Галичі боярами.
С и н о в е ц ь — племінник. Святослав був двоюрідним братом Ігоря, але майже вдвічі старший за нього, тому називав і його синовцем.
В и т а — сторожовий пост, сигнальний вогонь.
Тепер Баришівка.
К о в у ї — тюркські племена, що були на службі у руських князів.
С е р е н — ожеледиця, снігова кора, наст.
В н а в о р о п — в авангард.
Ш е л о м ’ я — височина, гряда.
Ш а х и н ш а х — титул монарха в Ірані.
Н е ф т (перс.) — нафта.
Рюрик володів Київською (Руською) землею.
В е р х о в е н с ь к і в о л о д і н н я — землі Святослава у верхів’ях Десни (Вщиж, Брянськ, Карачів).
Г о г и т а м а г о г и — міфічні дикі племена, про які згадується в Біблії та Корані.
С у м н и й — кінь для перевезення зброї та припасів у сумках, тобто в міхах, торбинах.
Б а б а - а г а (тюрк.) — старий чоловік, старійшина роду. З цього слова в нашій міфології і витворився казковий персонаж Баба Яга.
Тут — похід.
Первісне значення слова «полк» — плем’я, народність (порівн. німецьке та англійське фольк, фолк — народ), коли всі члени племені при потребі ставали воїнами. Пізніше, зокрема в XII ст., слово «полк» стало синонімом слів «похід, рать, військо». Тому в назві поеми «Слово о полку Ігоревім» це слово не слід тлумачити звужено, як лише похід, бо це поема не тільки про похід, а й про Ігореве військо, про героїчно-трагічну долю цього війська — Ігоревого полку.
М а л и й Д о н е ц ь — тепер річка Уди в районі Харкова.
З е г з и ц я — чайка.
Тепер Сіверський Донець.
С а к м а (тюрк.) — шлях. Ізюмська сакма вела з приазовських степів понад р. Осколом до Курська.
О б і д н я, або л і т у р г і я — церковна служба, що правиться після утрені. Обідня буває рання і пізня.
С у у р л и к (тюрк.) — вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина. Витікає з-під вапняного пагорба, де б’ють джерела.
Ш у й ц я — ліва рука.
К у р у л т а й — збори, нарада, з’їзд, свято.
Б е б р я н и й — шовковий.
Х и н о в с ь к і — гуннські, угорські.
Пізніше його прозвуть Всеволодом Велике Гніздо, бо мав він дванадцятеро дітей: вісім синів та чотирьох дочок.
М о г у т и — витязі, ліпші мужі.
І в а н — давньоруське місто-фортеця, теперішній Ржищів.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу