Виолета Лосєва - Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

ВОНА: – Сковорідка – це не наш метод. Я знаю багато інших способів. Гарного тобі вечора – відпочинь хоч трохи (це я серйозно).

Жодна цілісність не вартує здоров’я…

ВІН: – Відпочину, дівчинко моя… Ось про тебе подумаю ще годинку і відпочину…

А які способи знищити чоловіка тобі відомі?

ВОНА: – А що, сковорідка – це спосіб знищити? Так думають тільки дурні блондинки. Якщо чоловік закоханий, то об'єкт його закоханості (при бажанні) може налаштувати програму на «самознищення»… і жодні сковорідки не знадобляться…

Відразу уточню: це я говорю, як теоретик. Ще не застосовувала.

Давай я не буду відволікати тебе? Виходь на зв'язок, коли буде бажання, сили і можливість!

ВІН: – Та я на зв'язку. Просто ти мене дещо налякала такими методами.

ВОНА: – Це доба без сну дає про себе знати. Ти не з тих, хто так легко лякається.

ВІН: – А це було нелегко. Я старався…

ВОНА: – Старання не минули марно.

ВІН: – Ти сьогодні особливо гарненька…

ВОНА: – Спасибі. Ти знаєш, безсонні ночі йдуть тобі на користь. Вірніше, твої безсонні ночі йдуть МЕНІ на користь. Твої репліки стали такими милими, якимись людяними, чоловічими, нарешті.

А то одна філософія була… Коктейль з Канта й Шопенгауера.

ВІН: – Відволікся на каву-брейк, сонце моє…

ВОНА: – Колись давно, якийсь тест дав результат, що мені потрібен чоловік-пірат, а мені весь час зустрічаються чоловіки – художники…

Я відчуваю аромат твоєї кави… тут… це щось по типу Жокей Італьяно?

ВІН: – Банальний еспресо, мила. Я простий у спілкуванні. Хочеш, щоб я був піратом?

ВОНА: – Надто велика відстань між нами, любий, щоб розрізнити сорт кави.

ТАК, ХОЧУ!!!!

Вірніш ні, не хочу. Сто разів давала собі слово – не намагатися щось у комусь переробити. Тим більше, провокувати когось грати роль…

ВІН: – Ні вже, сказала – то сказала. Бажання жінки – закон. Раніше треба було думати.

ВОНА: – Знову в теорію заглиблюєшся? Це я про закони… Мокре висихає, високе опускається? Думати – це не моє завдання. Думати будеш ти! Ти це вмієш! А я – буду відчувати!

ВІН: – Знову здатися, чи що?

ВОНА: – Не здавайся, ну будь ласка!!! Я не хочу, щоб ти так легко здавався!!! Навіть, якщо ти хочеш вже піти спати – йди непереможеним!!!

ВІН: – Пірати не воюють з жінками. Вони відразу здаються. Інакше залишаться без супу…

ВОНА: – Милий, що ти знаєш про жінок?

ВІН: – Що вони можуть все.

ВОНА: – В такому разі – здавайся. Ти ж розумієш, що залишитись можна не лише без супу.

ВІН: – А що може бути страшніше?

ВОНА: – Надто ти різко від Шопенгауера до супу… Ну гаразд… Все одно ти мені таким більше подобаєшся.

ВІН: – Я теж собою не натішуся. Мені навіть хочеться по-піратськи провести з тобою ніч.

ВОНА: – Ах, що ви собі дозволяєте…

ВІН: – Поки що нічого. Готуйтеся до неминучого.

ВОНА: – Грубувато звучить, але «в тему»: ви мене так хочете, як я вас боюся…

ВІН: – Я, справді, вас хочу. Навіть ризикуючи отримати за це в єдине своє піратське око.

ВОНА: – Страшно навіть уявити, крихітко, з ким тобі доводилося мати справу раніше. То ти про сковорідку, то «отримати в око»…

ВІН: – Мені й самому часом страшно. Але я пишаюся собою.

Мені продовжувати бути піратом? Чи поводитися удавано цнотливо і по-філософськи?

ВОНА: – Ні-ні, лише не удавано. Краще вже цинічно-іронічно-саркастично-відверто, по-піратськи.

ВІН: – Це закінчиться сексом і любов'ю.

ВОНА: – Саме в такій послідовності?

ВІН: – Це вище нашого піратського розуміння.

ВОНА: – Ну, в такому разі, якщо вже «пацан сказав» … І де секс? І де любов?

ВІН: – Ді, я пішов спати і бачити тебе в еротичному сні. Ноги не тримають. Цілую! До завтра…

ВОНА: – До завтра.

Довга пауза…

ВІН: – Щось не спиться, кошенятко? Чи вже заснула?

ВОНА: – Уже прокинулася, мій пірате. Доброго ранку.

Ще одна довга пауза…

ВІН: – А тепер доброго вечора… ти сьогодні не балуєш свого пірата, Рудокоса. У тебе, напевно, з'явився інший пірат?

ВОНА: – Привіт-привіт! Як справи і настрій? Виспався, нарешті, харизматичне піратисько?

Я сьогодні цілий день моталася по місту, втомилася, думаю, може тобі не кораблі грабувати, а вертольоти, щоб мені легше жилося…