Виолета Лосєва - Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік

ВОНА: – Це рекомендація психолога чи філософа?

ВІН: – Обох. Пропоную продовжити тему іншим разом…

ВОНА: – «Я сьогодні дуже поступлива», – пам’ятаєш мюзикл «Чикаго»? Нехай тоді іншим разом. Щодо лише кількох речей… ти, я думаю, помиляєшся. Ми міняємо тему чи в тебе вже оченята закриваються?

ВІН: – Оченятам ще дивитись і дивитись… Як мінімум, до п'ятої ранку.

ВОНА: – Бережи себе! У паузах не пий забагато кави. Буде змога – приходь, рада тобі.

ВІН: – Спасибі, Ді. Це взаємно.

ВОНА: – Ти знов про почуття. Переключись на роботу, будь ласка.

ВІН: – Це неможливо!

ВОНА: – Я серйозно (без жартів): не хочу відволікати.

ВІН: – І я без жартів… Тобі – дозволено… На добраніч, Ді.

Пауза…

Тим часом…

***

Подружка мага не давала йому вдома працювати.

Вона весь час приходила до нього обійматися…

Слід визнати, що йому це дуже подобалося.

– Життя буває таким різним, – говорив він, – саме тому обійматися слід за кожної нагоди якнайчастіше…

– І якнайміцніше, – додавала вона завжди.

***

– Поки ти думаєш, що ось скоро почнеться життя, воно вже закінчується…

Щастя – в секундах…

***

– Перфекціонізм – це не завжди добре… – задумливо мовила подружка мага.

– Згоден, – відповів він, – Прагнути досконалості можна, якщо знаєш, що таке досконалість.

– Кажуть, що це така хвороба… Бо ж люди не можуть інакше…

– Бувають хвороби значно гірші… Ось тоді люди, справді, не можуть інакше…

***

– Якісь у нас незрозумілі ілюзії.

– Ілюзії завжди акварельного кольору.

– А хіба є акварельний колір?

– Так, це колір ілюзій!

***

– Я хочу бути французькою жінкою, – повідомила подружка мага, дивлячись в дзеркало.

– Що це означає? – Посміхнувся він.

– Буду говорити «о-ля-ля» і посміхатися усім чоловікам підряд.

– Так, але ж в цьому і полягає вся різниця!

***

– Як ти вважаєш, чому Жаклін плакала сьогодні? І чому Поль її не втішав?

– Тому що вона пише казки, а він працює механіком.

– Невже через це потрібно плакати?

– Ні, не потрібно, але… часом доводиться…

***

– Ти ніколи не дізнаєшся точно, що саме думає і відчуває інша людина. Доводиться домислювати, – задумливо сказав маг, – Так що ти ображаєшся не на іншого, а на свої домисли. Що б цей «інший» не говорив.

– Шкода, – зітхнула його подружка, – Аж надто часто доводиться ображатися на власні домисли…

ВОНА: – Побажання «на добраніч» я прочитала вже вранці.

Сьогодні ти знову всю ніч будеш займатися своїми статтями?

ВІН: – Та як вийде, Ді… Можливо, вдасться закінчити раніше.

ВОНА: – Скористаюся отриманим вчора дозволом відволікати тебе від роботи… і пропоную поговорити.

ВІН: – З радістю поєднаю приємне з корисним. Що ж ти хочеш дізнатися сьогодні, моя Ді?

ВОНА: – Ммм… Робота – приємне, а спілкування зі мною – мабуть, корисне… Я так це бачу. Я все ще думаю над тим, що дізналася вчора. Ну що ж, може тепер ти захочеш щось дізнатися?

ВІН: – Твоє бачення залишимо на твоїй совісті. А що тобі поки не вдалося зрозуміти у вчорашньому?

ВОНА: – Зі свого совістю я зазвичай легко домовляюся. Що стосується вчорашнього… мені так і не вдалося розгледіти ТЕБЕ у всіх цих розумних (але безликих) міркуваннях…

ВІН: – У тебе сьогодні етап критичної оцінки вчорашньої розмови?

ВОНА: – Так це була не розмова, а суцільна філософія.

ВІН: – Це було спілкування, перш за все.

ВОНА: – У мене сьогодні етап продовження знайомства з людиною, яка мені цікава…

ВІН: – Повір, я це ціную.

ВОНА: – Філософ-цінувальник…

ВІН: – Світ поки що геть не ідеальний…

ВОНА: – О, тепер я зрозуміла, як ти обирав собі сферу діяльності. До речі, у тебе в дипломі так і написано – «спеціальність – філософ»?

ВІН: – Я б вважав за краще застосувати Лезо Оккама. Думаю, що є більш прості пояснення… Але якщо мій рейтинг від цього виросте в твоїх очах, то можна застосувати і твоє трактування.

ВОНА: – Зізнаюся, погуглила що таке «Лезо Оккама»… Я думаю, якщо ти назвеш себе в профілі «Лезо Оккама» це додасть тобі ще більше загадковості. Що стосується мого трактування, то твій рейтинг і так зашкалює в моїх очах.