Вона знизала плечима.
– Чи вважаєш ти, що Барбара Луїза подобається міс Вілсон більше, ніж ти?
Барбара Стенлі поглянула на Лоїс, примруживши очі, і сказала:
– Так.
– Тому що Барбара Луїза краще навчається?
– Не знаю.
– І тому що Барбара Луїза ніколи не потрапляла в халепу, вживаючи на уроках лайливі слова, як ти?
– Не знаю.
– Ти пробувала налаштувати інших дівчат у класі проти Барбари Луїзи?
– Ні.
– Отже, Барбаро, як сказав тобі суддя: свідчачи в суді, ти маєш говорити правду. Чи говориш ти правду?
– Так.
– Ти передавала подружкам записки, у яких насміхалася з Барбари Луїзи?
У Барбари трохи затремтіли губи.
– Хіба міс Вілсон не застукала тебе, коли ти передавала іншим дівчатам у класі погані записки про неї? – запитав він і кивнув. Барбара поглянула на Лоїс Вілсон, а тоді – на глядачів, туди, де були її батьки. – Міс Вілсон добре фіксує все, що відбувається в її кабінеті, – сказав Кевін, повернувшись до Корнблю. – Вона зберегла ці записки. – Кевін розгорнув папірець. – «Будемо називати її Барбара Підлиза», написала ти комусь, і кілька інших учнів почали її так називати, так? – Барбара не відповіла. – Ба більше, інші дівчата, які стверджують, що міс Вілсон дещо з ними робила, послухалися тебе і стали називати Барбару Луїзу «Барбара Підлиза», так?
– Так, – Барбара мало не плакала.
– Отже, коли я спитав тебе, чи не пробувала ти налаштувати інших дівчат проти Барбари Луїзи, ти просто збрехала, так? – запитав він із несподіваною суворістю. Барбара Стенлі закусила нижню губу. – Так? – повторив він. Вона кивнула. – А може, ти ще й містерові Бому зараз збрехала, га?
Вона швидко захитала головою.
– Ні, – писнула дівчинка.
Кевін відчув, що деякі слухачі дивляться на нього з ненавистю. З правого ока Барбари викотилася сльоза й потекла щокою.
– Ти завжди хотіла бути такою популярною в міс Вілсон, як Барбара Луїза, так, Барбаро?
Вона знизала плечима.
– І більше, ти завжди хотіла бути найпопулярнішою дівчинкою в класі, популярною як серед хлопчиків, так і серед дівчат, так?
– Не знаю.
– Не знаєш? А ти, бува, не брешеш знову? – позирнув на присяжних він. – Ти ж казала це Мері Лестер, так?
Вона заперечно захитала головою.
– Барбаро, я можу попросити Мері сюди приїхати, тож не забувай говорити правду. Чи казала ти Мері, що хотіла б, щоб усі ненавиділи Барбару Луїзу й більше любили тебе? – запитав він, понизивши тон.
– Так.
– Отже, Барбара Луїза – дівчинка популярна, так?
– Ага. Так.
– Ти б теж хотіла бути популярною, так? А хто не хотів би? – промовив він, мало не сміючись. Барбара не знала, чи потрібно відповідати на запитання, проте Кевін і не потребував відповіді. – Отже, Барбаро, ти знаєш, що разом з іншими дівчатами обвинувачуєш міс Вілсон у тому, що вона робила з вами дещо сексуальне, дещо сексуальне і погане. Так?
Барбара кивнула. Її очі трохи збільшилися. Кевін не зводив з неї погляду.
– Так, – нарешті сказала вона.
– Барбаро, це, певно, був перший раз, коли з тобою робили щось сексуальне, чи перший раз, коли ти робила щось сексуальне? – швидко запитав він.
Слухачі охнули, а тоді гнівно забурмотіли. Суддя постукав молотком.
Барбара повільно кивнула.
– Так?
– Так, – сказала вона.
– А як же той випадок, коли ти разом із Полою, Сарою та Мері запросила до себе в гості після школи Джеральда і Тоні, коли твоїх батьків не було вдома, коли вдома не було нікого з твоїх родичів? – тихо запитав Кевін.
Барбара почервоніла на виду. Якусь мить вона безпорадно роззиралася навколо. Кевін наблизився до неї й майже пошепки запитав:
– Барбаро, ти знала, що Мері розповіла про той день міс Вілсон?
Барбара явно вжахнулась і швидко замотала головою.
Кевін усміхнувся. Позирнувши на Мартіна Бома, він побачив, що його обличчя спантеличене. Кевін кивнув і широко всміхнувся присяжним.
– Ти не дуже добре навчалася на уроках міс Вілсон, так, Барбаро? – запитав він – знову легким і привітним тоном.
– Так, – Барбара стерла з обличчя сльозу, – але я в цьому не винна, – швидко додала вона, радіючи, що допит змінив напрям.
Кевін помовчав так, ніби закінчив, але тоді знову повернувся до неї.
– Чи вважаєш ти, що міс Вілсон тебе не любить і створює проблеми?
– Так.
– Отже, ти б хотіла, щоб вона більше тебе не навчала, так?
Барбара, не відводячи очей від зосередженого погляду Лоїс, знизала плечима.
– Ні? Так? – підказав Кевін.
– Я просто хочу, щоб вона перестала до мене прискіпуватись.
Читать дальше