Марк Леві - Така, як ти

Посеред алеї грав трубач. Його ноти зринали до гілля американських лип, норвезьких кленів, китайських в’язів і північних катальп. Близько двадцяти відпочивальників стояли навколо музиканта. Заворожений Санджай підійшов і вмостився на лавці.

– Це буде наша мелодія, не можна її забувати, – прошепотіла молода жінка, що сиділа поруч.

Здивований, він озирнувся.

– У всіх є мелодія, що лунає в мить зустрічі, – грайливо продовжила вона.

Вона променилася радістю.

– Та я жартую. Ви мали такий захоплений вигляд, що це було навіть зворушливо.

– Мій батько божественно грав цю композицію на кларнеті. «Маленька квітка» [4] «Маленька квітка» («Petite fleur») – інструментальна композиція піонера джазу Сіднея Беше, записана у 1952 році. – його улюблена мелодія, що супроводжувала мене все дитинство.

– Скучили за своєю країною?

– Гадаю, ще рано, я не так давно приїхав.

– Ви здалеку?

– З Іспанського Гарлема, це за півгодини звідси.

– Туше. Ми квити, – весело відповіла вона.

– Я з Мумбаї, а ви?

– Мешкаю на розі цієї вулиці.

– Ви часто приходите в цей парк?

– Майже щоранку.

– Отже, можливо, мені пощастить знову вас побачити. А тепер мушу бігти.

– У вас є ім’я? – запитала вона.

– Так.

– Дуже приємно, містере «Так». Я Хлоя.

Санджай усміхнувся, помахав їй і рушив далі.

Будинок, де працював Сем, стояв на розі вулиць 4-ї Західної й Мак-Дуґала, що огинала парк із півдня. Санджай представився на ресепшні, де його попросили зачекати.

– А ти зовсім не змінився! – вигукнув Санджай, побачивши друга.

– Ти також. Усе так само пунктуальний. Хіба в «Плазі» не будять на прохання?

– Я оселився в іншому готелі, – безтурботно відказав Санджай. – До справи?

Сем і Санджай познайомилися в Оксфорді п’ятнадцять років тому. Санджай вивчав інформатику, а Сем – економіку. Сема Англія дивувала куди більше, ніж Санджая.

Повернувшись до Індії, Санджай заснував успішне підприємство. А Сем обіймав у Нью-Йорку посаду менеджера з роботи з клієнтами у брокерській компанії.

Дружба, що зародилася між двома іноземцями, не згасла завдяки електронній пошті. Вони регулярно обмінювалися новинами, тож коли Санджай надумав зібрати гроші в Сполучених Штатах, щоб дати новий імпульс своїм проектам, він одразу ж зателефонував Семові. Санджай ненавидів говорити про гроші, що трохи заважало кар’єрі керівника підприємства. Цілий ранок давні друзі розробляли досьє, щоб подати його інвесторам. Прогнозовані показники були спокусливими, але Сем вважав презентацію Санджая хаотичною, тому довелося все починати спочатку.

– Ти надто розпливчастий і відхиляєшся від теми. Наші інвестори мають бачити в тобі довгострокового партнера, а не лише розробника додатка, яким би геніальним він не був. Вони мріють про Індію.

– Ти хочеш, аби я носив тюрбан і вимовляв «р» на індійський лад, щоб звучати екзотичніше?

– Це було б краще, ніж джинси й зім’ята сорочка. Америці не бракує розробників програм. Вкладників ваблять сотні тисяч користувачів твоєї соцмережі в самому лише Мумбаї.

– Може, краще взагалі ти виступиш? Здається, ти ліпше за мене знаєш, що варто говорити, а що ні.

Сем пильно поглянув на друга. Санджай походив із заможної індійської родини. А батьки Сема – прості комерсанти з Вісконсину, які ще десять років виплачували кредит за його навчання.

Якщо йому вдасться владнати цю справу, то він зможе довести керівникові, що гідний великомасштабних проектів. Можливо, йому навіть запропонують посаду старшого партнера, а це – нагода змінити життя.

Прагматичний Сем нітрохи не заздрив Санджаю. Навпаки, він ним захоплювався. Але американець мав намір скористатися репутацією родини Санджая, щоб привабити клієнтів, навіть якщо сам програміст із цілком гідних причин прагнув цього уникнути за всяку ціну.

– Зрештою, чом би й ні? – відказав Сем. – В універі виступи вдавалися мені краще, ніж тобі.

– Якби заняття проводили на гінді, усе було б зовсім інакше.

– Ще не факт. Піди прогуляйся. Коли повернешся, я презентую тобі твій проект, і ти скажеш, чи переконую я краще за тебе!

– І коли мені повернутися, щоб насолодитися твоєю презентацією?

– За годину, більше мені не треба! – відповів Сем.

Вийшовши з будівлі, Санджай опинився перед огорожею парку, але трубач уже зник, а разом з ним і мелодія «Маленької квітки». Чоловік зателефонував тітці й запросив її на обід.

За півгодини Лалі прибула до фонтана в парку Вашингтон-сквер.