Олександр Зубков - Здіймання. Саксайуаман. Осколок вічності

Лорд на хвилину замовк, надаючи чоловікам можливість вдуматися в сенс його слів, а потім, як ні в чому не бувало, додав:

– Люблю вогонь. Коли дивишся, як горять поліна, замислюєшся про вічне.

Після цих слів Матвій ще пильніше сконцентрував свою увагу на лорді. І цього разу чуття не підвело його. Звичайно, перед ним сидів не вісімнадцятирічний юнак, але і більше ніж тридцять Вільтону не можливо було дати. Не більше ста вісімдесяти сантиметрів на зріст, худорлявий, проте досить міцний. Красиві благородні риси обличчя говорили про знатне походження.

«Але ж зовсім молодий, – промайнуло в голові Матвія. – Цікаво, в такому віці далеко не кожен замислюється про вічне. Можливе, він просто виконавець, а замовник – більш серйозний шанувальник старовини. Хоча сенс? Все ж-таки лорд. І його думки… Ні. Він напевно діє від свого імені. Хм! Не тільки я в простих природних явищах бачу красу, через яку можна відкрити задум всього існування».

– Вогонь, вода, вітер, – протяжно вимовив уголос Матвій. – Все це змушує нас відчути себе чимось більшим, ніж просте смертне творіння, якщо, звичайно, відволіктися від буденності та сконцентрувати розум на подібних думках.

Тепер настала черга лорда зосередити свій щирий інтерес на Матвії. Здавалося, що його відвідали такі самі думки, які хвилину тому крутилися в голові його гостя. Лорд явно не хотів видавати надмірну зацікавленість, і його погляд ковзав ніби крізь співрозмовника. Ніхто з присутніх не смів порушити тишу, що настала. Андрій давно вже нічого не казав, а тільки переводив погляд з лорда на Матвія і назад. Сам же Матвій був дещо спантеличений, тому як зазвичай саме він «сканував» людей своїм внутрішнім інтуїтивним відчуттям, тепер же він перебував у зворотному положенні.

Деякий час по тому легке напруження від тривалої паузи згасло. Лорд помітно розслабився, невимушено розтягнувся в кріслі, витягнувши вперед довгі ноги, і Матвій зрозумів, що він прийняв для себе остаточне негласне рішення про їхню співпрацю.

– Отже, лорде. У чому саме полягає наша місія? – впевненим тоном поцікавився Матвій. – Адже я повинен буду поїхати туди не просто подивитися. Що конкретно вас цікавить? Артефакти, письмена, а може, перевірка легенд?

– Все, що ви перерахували, дуже цікаво, – відповів лорд, – але це лише деталі та інструменти для досягнення кінцевої мети. Головне – це вирішення завдання. Як саме були зведені ці будови? Найважливіше – це технологія. Для початку потрібно знайти їх і точно вказати координати розташування. Після цього досліджуйте руїни й спробуйте зрозуміти, як вони були побудовані. Я розумію, що завдання вкрай складне. Весь науковий світ працює над його вирішенням. Але тут потрібно нестандартне бачення. Саме тому я і звертаюся до вас. Якщо все-таки не вийде з'ясувати технологію побудови, досліджуйте ці руїни та визначте їх справжній вік. Це цілком реальне завдання. Я впевнений, що вчені легко визначили його, але говорити про це… назвемо це так, бояться. Я ясно виклав свої думки, джентльмени?

– Цілком, – відповіли в один голос чоловіки.

– Завдання ясне і зрозуміле, – продовжував Матвій. – Мені дуже цікаво взятися за цю справу. Залишилося лише прорахувати фінансову сторону питання. Її ми обговоримо після збору всієї інформації, від якої залежатимуть кількість учасників групи й необхідний маршрут.

– Запевняю вас, панове, рахувати нічого не потрібно, – запевнив лорд. – Триста тисяч доларів на квитки та екіпіровку. Якщо результат експедиції нульовий – залишок коштів залишається у вас. Результати та всі міркування, зрозуміло, повністю мені доповісти. Якщо встановите реальний вік будівель з незаперечними доказами – отримаєте додатково півмільйона доларів. Якщо ж добудете технологію і продемонструєте відтворення споруди, ваш фінансовий рахунок поповниться на три мільйони доларів. Такі умови вас влаштовують?

– Беззаперечно, – відповів Матвій після безмовного спілкування поглядами зі своїм компаньйоном. – Упевнений, первісної суми вистачить на два – три місяці роботи та проживанні в Куско. Якщо за цей час ми нічого не знайдемо, то спокійно повернемося додому. Якщо…

– Я прошу вибачення, – перервав міркування лорд, – але шлях із Куско додому вам неодмінно доведеться виконати через Лондон, тому як я буду перебувати там, а звіт мені потрібен з перших рук.

– Як скажете, лорде, – погодився Матвій. – Отже, якщо експедицію необхідно буде продовжити, я зв'яжуся з вами та поділюся своїми міркуваннями. Подальше рішення будете приймати ви, виходячи від отриманої інформації.