Тосікадзу Кавагуті - Доки не розкриється брехня

Очі Шуїчі розширилися. Ґогтаро ніколи не бачив його таким здивованим, навіть коли той зустрів його обшарпаного на вулиці.

Хоча Шуїчі й розповів йому чутки, ніби в цьому кафе можна повернутися в минуле, він аж ніяк не сподівався зустріти тут когось із майбутнього. Тим паче, що Ґогтаро, поки він був у вбиральні, якимось чином постарів на двадцять два роки. Не дивно, що Шуїчі здивувався.

– Ти безперечно постарів, – пробурмотів Шуїчі, вираз його обличчя трохи злагіднів. То був знак, що він уже не такий насторожений.

– Мабуть, – відказав Ґогтаро трохи ніяково.

Він, 51-річний чоловік, соромився, як мала дитина, свого 29-річного друга. Адже він зустрівся зі своїм янголом-охоронцем, який повернув його до життя.

– Але ти виглядаєш здоровим і сильним, усе гаразд, правда? – запитав Шуїчі, його очі почервоніли.

– Агов… що сталося? – Ґогтаро ледь не підвівся зі стільця, приголомшений виразом Шуїчі. Він чекав, що друга шокує такий його несподівано постарілий вигляд, та зовсім не сподівався подібної реакції.

Шуїчі наблизився до столика Ґогтаро. Не зводячи з друга очей, він опустився на стілець навпроти.

– Шуїчі?

Ґогтаро чув крапання його сліз.

Обережно і несміливо Ґогтаро вже наготувався щось сказати, та Шуїчі озвався тремтячим голосом:

– Шикарний костюм… – Сльози продовжували крапати. – Тобі личить.

Ґогтаро, який прибув із майбутнього, от-от переверне його життя. Той самий Ґогтаро, якого він, обшарпаного і нещасного, щойно зустрів на вулиці. Саме тому Шуїчі відчував щиру радість, побачивши Ґогтаро з майбутнього.

– Двадцять два роки? Закладаюся, траплялися й важкі часи?

– Та не дуже, вони швидко минали…

– Справді?

– Ага…

Досі із заплаканими очима, Шуїчі широко всміхнувся.

Ґогтаро ледь чутно промовив:

– …Дякую тобі.

– Он воно що, ха-ха-ха , – ніяково засміявся Шуїчі, видобув з кишені піджака хустинку і висякав носа. Але сльози продовжували крапати.

– То що сталося?

Шуїчі запитально дивився на Ґогтаро, наче хотів сказати: «Чому ти прийшов?» Він не хотів, аби це звучало ніби допит, але знав правила кафе, зокрема про обмежений час їхньої зустрічі. А ще він не міг уявити, щоб Ґогтаро повернувся з майбутнього без причини. Тому, замість марнувати час на сентименти, Шуїчі вирішив перейти до суті.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Рандосеру – ортопедичний ранець японських школярів початкової і середньої школи. ( Тут і далі прим. перекл. )

Мое – японське слово жаргону отаку, означає фетишизацію персонажів аніме, манґи чи відеоігор. Зараз слово вживається у ширшому сенсі і для позначення будь-якого хобі, захоплення чи інтересу до чогось.

Но – традиційний театр у Японії. У кожній виставі беруть участь актори, співаки і музики.