Валентина Михайленко - На лезі радості

– А що візьмеш із дурного рудого маляти? Коли б я тебе так не кохав… Ну та – все, забули! Назавжди.

І справді – жодним словом за всі ці роки не нагадав. А ось свекруха й тепер на мене вовком дивиться.

За цією згадкою я швидко промчала вулицею й завернула до відчиненої хвірточки на цвинтар – так набагато ближче до центру, і люди іноді користуються в’юнкою стежкою, що об’єднує два світи. Ввечері я нізащо не ступила б на неї. Зараз же завзято кручу педалі – незабаром восьма, а мені ще он куди їхати, і до Славка треба завезти мамину передачу.

Виїжджаю із-за куща шипшини й швидко виляю переднім колесом – ледь не наскочила на щось посеред стежки. Обминаючи, краєм ока чіпляюсь за той предмет і, скрикнувши, миттєво злітаю з велосипеда, кидаю його у траву й розгублено зупиняюся. Чомусь починають тремтіти ноги. На стежці лежить чорна блискуча босоніжка на шпильці. У неї взута невеличка засмагла нога, яка – о Боже! – визирає із-за пам’ятника… Сторожко ступаю два кроки.

Дівчина лежить головою на кам’яному надгробку, підібгавши під себе ліву ногу. Великі блакитні очі оскліло дивляться в небо. Біляве волосся мокрою пеленою розвіялось навкруг голови, на віях застигли росинки, ліва рука відкинута далеко вбік, пальці стискають ремінець блискучої чорної сумочки, права, зігнута в лікті, лежить на грудях, ніби захищає їх долонею. Чомусь відзначаю бездоганний манікюр і сріблястий лак на довгих овальних нігтях.

Переборовши жах, – все ж таки я медик – обережно торкаюся тоненької руки. Вона холодна, мов мармур пам’ятника…

Ще раз кидаю погляд на небіжчицю. Щось знайоме. Блакитний топик, біла міні-спідничка, тоненький золотий ланцюжок на шиї, довге біляве волосся…

Так, це та дівчина…

Вона вже сиділа у вагоні, коли я, попрощавшись із Надею та Сергійком, повільно йшла проходом, шукаючи вільного місця. Якраз напроти неї була порожня вся лавка, і я зручно вмостилася в куточку.

Здригнувшись і заворкотівши, мов ситий кіт, електричка плавно рушила з місця, за вікном попливли київські краєвиди.

За кілька хвилин заляскали двері, і з обох кінців вагона залунало:

– Каму мароженає? Сливачнає, шакаладнає, с арєхамі?…

– Піва! Свєжеє піва. С халадільніка…

– Газєта «Бєз цензури». Толька правда а наших палітіках…

– Піражочкі… С мясам, с капустай, с картошкай…

– Гараскопи… Каво інтєрєсуют гараскопи? Ат Глоби. На нєдєлю…

За що терпіти не можу наші потяги, так за оцей гармидер. Як же гарно в дорозі помилуватися полями й далекими перелісками, помріяти, заплющивши очі, подрімати під ритмічний перестук коліс, але – на тобі: піва, гараскопи, калбаса, піражочкі… І так цілу дорогу.

От, скажіть мені, що воно таке? Читаю ж книги, журнали російською мовою – і нормально сприймаю. Та варто побути в Києві день-другий, поштовхатися по магазинах і базарах, як кислою оскомою осідає на серці ота «сталічная» мова. І вже хочеться швидше додому, аби почути рідне слово. Хай навіть із домішками суржику. Славко з мене сміється, зве націоналісткою. Та й на роботі дехто. Але що з дурних візьмеш? Хіба ж мало таких, кому все одно – як говорити, в якій країні жити. А тоді плачемо, що все у нас погано. А як же воно буде добре, коли нехтуємо своїм, а чуже беремо за взірець? Чи де є таке у світі?!

Минулого року я лікувала свій гастрит у санаторії в Трускавці. Що то вже насолодила слух добірною українською! А яка там шляхетність у поводженні…

З такими роздратованими думками трошки примруженими очима спостерігала за сусідкою навпроти. Вона самозабутньо поринула в детектив Дарії Донцової «Чудеса в кастрюльке». Та час від часу, відірвавши очі від книги, закладала в неї якусь фотографію і довго з легкою усмішкою затуманено дивилась у вікно, мрійливо зітхала.

Мимо саме пробігала чергова лоточниця з пакою різнокольорових газет. Дівча потягнулося до сумочки за гаманцем:

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.