Тім О'Рейлі - Що таке Веб 2.0

Урок Веба 2.0: зробіть упор на призначені для користувача сервіси і алгоритмічну обробку даних, щоб дотягнутися до самих краєчків веба, звертайте увагу не тільки на голову, але й на хвіст.

Недивно, що інші історії успіху Веба 2.0демонструють нам приблизно ту ж поведінку. Еbayвирішив одиничні транзакції вартістю в декілька доларів між фізичними особами, виконуючи роль автоматичного посередника. Napster(хоча і був закритий із-за проблем із законом) побудував свою мережу, не намагаючись створити загальну централізовану базу даних, але спроектувавши всю систему так, що кожен клієнт ставав також і сервером, сприяючи тим самим зростанню мережі. [Взагалі кажучи, закрити Napsterтехнічно стало можливо тільки тому, що повністю від централізованності творцям сервісу відмовитися не вдалося. — Прим. ред.].

Як і DoubleClick, Akamaiбув оптимізований для роботи з головою, а не хвостом, орієнтований на центр, а не на околиці. Недивлячись на те що сервіс Akamaiпрацював на благо тих, хто знаходився в кінці «довгого хвоста», полегшуючи їм доступ до популярних сайтів, гроші свої компанія одержувала власне від сайтів.

BitTorrent, як інші піонери P2P-руху, зробив наступний крок до децентралізації Інтернету. Кожний клієнт є і сервером, файли розбиваються на фрагменти, які можуть бути завантажені з різних джерел, непомітно примушуючи користувачів надавати один одному канали і дані. Чим популярніший файл, тим швидше він може бути доставлений, так як більше користувачів забеспечує сумарну пропускну здатність і більше фрагментів цілого файла доступно в Мережі.

Таким чином, BitTorrentдемонструє нам ключовий принцип Веб 2.0: чим більше людей використовує сервіс, тим автоматично він стає кращим. Якщо Akamaiвимушений додавати сервери для покращення якості послуг, то кожний користувач BitTorrentприходить на вечеринку із своїми ресурсами. Під цим розуміють «партнерську архітектуру», вмонтовану етику кооперації, згідно якої сервіс діє в першу чергу як розумного посередника, що з'єднює краї один з одним і використовує для цього ресурси самих користувачів.

В кожному з попередніх епізодів конкурентної бородьби Microsoftуспішно розігрівала карту платформи, перебивачи нею самі популярні додатки. За допомогою Windows Microsoftзамінила Lotus 1-2-3на Excel, WordPerfect— на Word, а Netscape Navigator— на Internet Explorer.

Однак на цей раз конфлікт не між додаком і платформою. Це конфлікт двох платформ, кожна з яких пропонує радикально відмінну бізнес-модель. З одного боку, єдиний поставщик ПЗ з вражаючою базою інсталяцій, сильно інтегрованної ОСі API, що дає контроль над парадигмою програмування. З іншого боку — система, у якої немає власника, зібрана разом за допомогою багатьох протоколів, відкритих стандартів і угод про співпрацю.

Windowsпредставляє собою апофеоз власного контролю за програмним API. Netscapeпробував перехопити ініціативу, використовуючи ті ж прийоми, що і сам Microsoftвикористовує проти своїх конкурентів, але програв. Однак Apache, що заснований на відкритих веб-стандартах, процвітає. Коли платформа змагається з платформою і стоїть питання про вибір платформи або, якщо копнути глибше, про вибір архітектури, про вибір бізнес-моделі, то битва ведеться на рівних.

Windowsбула відмінним рішенням проблем ранньої епохи ПК. Вона розрівняла ігрове поле для розробників додатків, вирішивши багато проблем, що терзали індустрію. Але єдиний ривок, здійснений силами єдиного постачальника, більше рішень бути не може. Він сам стає проблемою. Системи, орієнтовані на комунікації, якою є Інтернет як платформа, вимагають можливості взаємодії на рівні додатків. До тих пір, поки постачальник не контролює обидва кінці кожного з'єднання, його можливості по прив'язці користувача за допомогою APIобмежені. Будь-який постачальник рішень для Веб-2.0, що вирішить заради вигоди замкнути власне застосування на себе шляхом контролю над платформою, за визначенням, не зможе скористатися його сильними сторонами.

Це я не до того, що можливостей для закриття ПЗ і створення конкурентних переваг більше немає, але ми віримо, що вони не лежать в контролі над програмним APIі протоколами. Правила гри змінилися. І добитися успіху в епоху Веба 2.0зможуть ті, хто прийняв нові правила, а не намагається використовувати прийоми, що працювали в епоху програмного забезпечення для ПК.