Терри Пратчетт - Морт

Коли Смерть поклав кульку Мортові на долоню, вона виявилася несподівано важкою і трохи теплою.

— ДЛЯ ТЕБЕ І ТВОЄЇ ДРУЖИНИ. ВЕСІЛЬНИЙ ПОДАРУНОК. ПОСАГ.

— Вона прекрасна! А ми гадали, чи та срібна решітка для хліба від вас.

— РЕШІТКА ВІД АЛЬБЕРТА. НА ЖАЛЬ, УЯВА В НЬОГО НЕ НАДТО БАГАТА.

Морт так і сяк перевертав кульку на долоні. Обриси, що скипали на її поверхні, здавалося, відповідали на дотик, розпускаючи поверхнею потоки світла в напрямку пальців.

— Це перлина? — запитав Морт.

— ТАК. КОЛИ ЩОСЬ ПОДРАЗНЮЄ ВУСТРИЦЮ, І ПОДРАЗНИКА ПОЗБАВИТИСЯ НЕ ВДАЄТЬСЯ, БІДОЛАШНА ІСТОТКА ВКРИВАЄ ЙОГО СЛИЗОМ ШАР ЗА ШАРОМ І ПЕРЕТВОРЮЄ НА ПЕРЛИНУ. АЛЕ ЦЯ ПЕРЛИНА ОСОБЛИВОЇ ПОРОДИ. ПЕРЛИНА ДІЙСНОСТІ. УСІ ТІ БЛИСКУЧІ ВІЗЕРУНКИ — ЗАМКНЕНЕ У НІЙ СУЩЕ. ТИ МАВ БИ ВПІЗНАТИ ЇЇ. ЗРЕШТОЮ, ЦЕ ТИ ЇЇ СТВОРИВ.

Морт лагідно перекотив перлину з долоні на долоню.

— Ми її триматимемо там само, де й інші коштовності, — сказав він. — Їх у нас не так і багато.

— КОЛИСЬ ВОНА БУДЕ ЗЕРНЯМ НОВОГО ВСЕСВІТУ.

Морт випустив перлину з рук, але блискавично нахилився й упіймав її, перш ніж вона впала на кам’яну підлогу.

— Зерням чого?

— ТИСК ЦІЄЇ ДІЙСНОСТІ ТРИМАЄ ЇЇ В СТИСНЕНОМУ СТАНІ. ТА МОЖЕ НАСТАТИ ЧАС, КОЛИ ВСЕСВІТ СКІНЧИТЬСЯ І ДІЙСНІСТЬ ЗАГИНЕ РАЗОМ ІЗ НИМ, І ТОДІ ЦЯ ДІЙСНІСТЬ ВИБУХНЕ І… ХТО ЗНАЄ? БЕРЕЖИ ЇЇ. ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ТЕПЕРІШНЄ, АЛЕ Й МАЙБУТНЄ.

Смерть схилив череп набік.

— ЦЕ КРИХІТНА РІЧ. ДРІБНИЦЯ. ТИ МІГ ОБРАТИ ВІЧНІСТЬ.

— Знаю, — відповів Морт. — Я був такий везунчик.

Він поклав перлину на стіл між перепелиними яйцями й рулетами з сосисками.

— Є ЩЕ ДЕЩО, — сказав Смерть. Він знов запустив руку під плащ і витягнув щось довгасте, невміло загорнуте в папір і зав’язане ниткою.

— ЦЕ ДЛЯ ТЕБЕ. ОСОБИСТО. ТИ НІКОЛИ ЦІЄЮ РІЧЧЮ НЕ ЦІКАВИВСЯ. ГАДАВ, ЇЇ НЕ ІСНУЄ?

Морт розгорнув пакунок і побачив невелику книгу в шкіряній палітурці. На корінці була золота бляшка з одним-єдиним словом. «Морт».

Він розгорнув книгу й гортав чисті сторінки, аж доки не дійшов до самописного чорнильного рядка, який терпляче повз сторінкою, і взявся читати:

Морт згорнув книгу, і та легенько клацнула. У повній тиші той звук пролунав так, ніби позначав собою першу мить творення. Він сором’язливо всміхнувся.

— Там ще стільки чистих сторінок, — сказав він. — Скільки в мене лишилося піску? От тільки Ізабелл казала, що якщо клепсидру перевернули, я помру, коли мені буде…

— ЙОГО В ТЕБЕ ДОСТАТНЬО, — холодно відповів Смерть. — МАТЕМАТИКА ПРАЦЮЄ НЕ ТІЛЬКИ ТАК, ЯК ЗАВЕДЕНО ВВАЖАТИ.

— Як ви поставитеся до запрошення на хрестини?

— ГАДАЮ, НІЯК. БАТЬКО З МЕНЕ НЕ ДУЖЕ, А ДІД ТИМ ПАЧЕ. КОЛІНА В МЕНЕ НЕПІДХОДЯЩІ.

Він поставив свій келих і кивнув Мортові.

— ВІТАННЯ ПРЕКРАСНІЙ ДРУЖИНІ, — сказав він. — МЕНІ ЧАС ІТИ.

— Точно? Ви можете лишатися, вам тут раді.

— ДУЖЕ ПРИЄМНО ЦЕ ЧУТИ, ТА ОБОВ’ЯЗОК НЕ ЧЕКАЄ, — він простягнув кістляву руку. — ТИ Ж ЗНАЄШ, ЯК ВОНО.

Морт потиснув руку, не зваживши на крижаний холод.

— Слухайте, — сказав він. — Якщо колись захочете вихідний взяти, а я ж знаю, що до вихідних ви мастак…

— ДУЖЕ ДЯКУЮ ЗА ПРОПОЗИЦІЮ, — чемно відповів Смерть. — Я РОЗГЛЯНУ ЇЇ ЦІЛКОМ СЕРЙОЗНО. А ЗАРАЗ…

— Прощавайте? — сказав Морт і відчув, як у горлі тисне. — Таке неприємне слово, правда ж?

—  І СПРАВДІ. — Смерть вишкірився, бо, як тут уже було неодноразово сказано, вибору в нього не було. Але, можливо, цього разу він саме так і почувався. — МЕНІ БІЛЬШЕ ДО СМАКУ О’РЕВУАР, — сказав він.

КІНЕЦЬ

«Mort» в сучасній англійській є рідковживаним словом, що означає одночасно загибель тварини, на яку полюють, і сигнал мисливського ріжка, яким мисливці сповіщають про цю подію. Ймовірно, є запозиченням із французької, де «mort» означає буквально «смерть» і «мертвий». — Прим. пер .

У Дискосвіті практично будь-що може рухатися швидше за світло, бо воно ліниве й нерішуче, на відміну від звичайного світла. Існує тільки одна штука, здатна випереджати звичайне світло, і це, якщо вірити філософу Лі Тіну Улеснику, монархія. Хід думки був у нього такий: неможливо мати більше ніж одного короля, і за традицією між королями не повинно бути часових проміжків, тож коли один король помирає, трон миттєво переходить спадкоємцеві. Можна зробити припущення, що існують елементарні частинки — королони чи, можливо, королевони — які за це відповідають, але, звісно, успадкування іноді не стається — найчастіше, так буває у випадках, коли згадані частинки зіштовхуються в польоті із античастинками, тобто республіконами. Лі Тін Улесник мав грандіозні плани перевірити цей принцип на практиці: шляхом повільного катування якого-небудь маловідомого й незначного короля, щоб змодулювати сигнал, який несуть ті частинки, та плани ці, на жаль, не було окреслено достеменно, бо шинок, де він пив, уже зачинявся. — Прим. авт.