Говард Філіпс Лавкрафт - Крізь браму срібного ключа

Атмосфера поступово нагніталася, і я анітрохи не здивувався тому, що скоро мої окультні кореспонденти, так само, як і сповнені сенсацій недільні випуски газет, стали пов’язувати незвичайну активізацію культів із пожвавленням леґенд про країну My, з одного боку, і з теперішнім утилітарним, блюзнірським використанням мумії – з іншого. Численні статті в першій хвилі газетного галасу, з їхніми наполегливими натяками на прямий зв’язок мумії, циліндра та сувою з переказами з «Чорної книги», з їхніми божевільними, просто фантастичними вигадками з цього приводу, цілком могли спровокувати спалах прихованого до цієї пори фанатизму в групах прихильників екзотичних культів, якими рясніє наш непростий світ. І ось преса знову взялася підливати оливи у вогонь – відповіддю ж були нові, ще шаленіші збурення фанатиків.

Із початком літа служителі музею стали знову помічати в залах особливу категорію відвідувачів після невеликого періоду заспокоєння, що настав за першим успіхом, залучених сюди публікаціями в газетах сенсаційних повідомлень. Усе частіше і частіше серед них опинялися люди з дивною, екзотичною зовнішністю – смагляві азіати, патлаті особи типу ні те, ні се, бородаті смуглолиці чужинці, котрі явно не мали потягу до європейського одягу. Всі вони неодмінно вимагали показати їм залу мумій, а незабаром можна було побачити, як ті невідривно витріщалися на жахливі тихоокеанські експонати з виразом непідробного екстазу на обличчі. Ця зовні спокійна, але зловісна підводна течія в строкатому потоці відвідувачів, мабуть, дуже турбувала доглядачів музею, та й я сам був далекий від холодного спокою. Я не міг не думати про домінанти поширення таємних культів серед публіки саме такого штибу, про зв’язок культових хвилювань із міфами, з цією жахливою мумією та сувоєм у циліндрі.

Інколи я відчував гаряче бажання зняти мумію з експозиції, особливо ж це почуття посилилося, коли один із доглядачів сказав мені, що вже не раз помічав, як декотрі чужинці здійснювали щось на кшталт дивного ритуалу, і чув крадькома чиєсь гаряче бурмотіння, схоже на молитву або спів. Це траплялося в ті години, коли юрби відвідувачів дещо порідшали. Один із доглядачів став відчувати дивні галюцинації та нервове збудження: йому стало здаватися, що поміщене в скляну вітрину тіло мумії зазнає слабких, майже невловних змін, які з кожним днем посилюються. Особливо в ділянці костистих, несамовито скорчених клешень і в виразі спотвореного жахом кам’яно-шкіряного обличчя. Він не міг позбутися враження, що повіки страшних, вирячених очей мумії ось-ось широко розплющаться.

На початку вересня, коли цікаві натовпи дещо схлинули і зала мумій іноді порожніла, була здійснена спроба розрізати скло вітрини й дістатися тіла мумії. Замах вчинив смаглявий полінезієць, котрого помітив і схопив доглядач ще до того, як експонату завдали якихось ушкоджень. Як з’ясувалося в ході розслідування, цей чоловік жив на Гавайських островах і був завзятим прихильником заборонених релігійних культів – якось його вже притягували до суду за участь у нелюдських ритуалах і жертвоприношеннях. Деякі папери, знайдені в його кімнаті, виявилися вельми загадковими і вселяли підозри – багато листів були поцятковані ієрогліфами, що приблизно нагадували знаки на музейному сувої та в «Чорній книзі». Але повідомити хоч щось із приводу цих речей він навідріз відмовився.

Не минуло й тижня, як ще одна спроба дістатися до мумії – цього разу через злам замка скляної вітрини – обернулася другим арештом. Затриманий сингалезець, так само як і житель Гавайських островів, раніше був викритий поліцією в протизаконній культовій діяльності й виявив точно таке ж небажання пояснювати щось слідчим. Удвічі цікавішим і похмуро-таємничим зробила цей випадок та обставина, що доглядач раніше не раз помічав, як цей чолов’яга звертався до мумії з дивними піснями, в яких безпомилково вгадувалося повторюване слово «Т’йоґ». Після цих подій я подвоїв число доглядачів у залі мумій і наказав ні на мить не випускати з уваги експонати, що стали настільки відомими.

Як і варто було очікувати, газетярі поквапилися роздмухати галас навколо цих інцидентів, відразу ж завівши дискусію про стародавню незвичайну країну My і серед іншого висловивши припущення, що жахлива мумія є не що інше, як тіло зухвалого єретика Т’йоґа, обернене в камінь, котрий залишався неушкодженим упродовж останніх 175 тисяч років бурхливої історії нашої планети. В якнайсенсаційнішій манері було заявлено, що ці дивні правопорушники репрезентують культ, що походить із країни My, і що вони поклонялися мумії або, можливо, й намагалися пробудити її до життя своїми закляттями та відмацькими чарами.