Говард Філіпс Лавкрафт - Крізь браму срібного ключа

Здесь есть возможность читать онлайн «Говард Філіпс Лавкрафт - Крізь браму срібного ключа» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, Жанр: Ужасы и Мистика, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Крізь браму срібного ключа: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Крізь браму срібного ключа»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.
«Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом.
Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.

Крізь браму срібного ключа — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Крізь браму срібного ключа», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Й ось у середу, 1 грудня, після опівночі, вибухнула трагічна кульмінація всієї історії. Близько першої години ночі з музею долинули несамовиті зойки – свідчення смертельного переляку й агонії, а безліч телефонних дзвінків від переляканих мешканців сусідніх будинків змусили хутко і майже одночасно з’явитися на місці події наряду поліції й офіційних осіб музею, зокрема мене. Частина поліціянтів оточила будівлю, інші ж разом із нами обережно увійшли досередини. У головному коридорі ми виявили задушеного нічного сторожа – шматок мотузки зі східноіндійської коноплі ще обплутував шию нещасного – і збагнули, що, всупереч усім застереженням, сюди проникли злісні й жорстокі непрохані гості. Зараз, однак, у музеї панувала могильна тиша, але ми не зважилися одразу піднятися сходами, що вели до фатального крила будівлі, де й мала, без сумніву, критися головна причина паніки. Лише після того, як будівлю освітили електричні лампи, увімкнені з центрального пульта в коридорі, ми повільно й неохоче піднялися гвинтовими сходами і пройшли під високою аркою до зали мумій.

V

Починаючи з цього моменту будь-які газетні повідомлення про жахливий випадок у музеї проходили сувору цензуру – всі свідки погодилися, що коли широкий загал буде поінформований про майбуття, яке очікує нашу планету, нічого доброго з цього не вийде.

Отже, я зупинився на тому, як ми увімкнули в усьому будинку електричне світло й увійшли до зали мумій. Під балками склепіння, що важко нависло над блискучими скляними вітринами з їхнім моторошним вмістом, ми відчували в прямому сенсі розповсюджений навкруги німий жах, і кожна деталь картини, що відкрилася нам і загнала в глухий кут, свідчила про те, що тут сталося щось недоступне нашому розумінню. Непрохані гості, їх було двоє, котрі, як ми втямили пізніше, сховалися в музеї до його закриття, перебували тут, але їм не судилося зазнати покарання за вбивство нічного сторожа. Кара їх і так уже спіткала.

Один із них був бірманцем, другий – жителем островів Фіджі, обох поліція переслідувала за участь у нелюдській та огидній культовій діяльності. Вони були мертві, і чим уважніше ми вдивлялися в їхні трупи, тим більше дивувалися тому, якою все ж невимовно жахливою смертю їм довелося померти. На обличчях обох застиг шалений, нелюдський вираз жаху – нічого подібного не зміг пригадати навіть найстаріший і найдосвідченіший із наших правоохоронців. Але в розташуванні їхніх тіл виявилися вельми істотні відмінності.

Бірманець лежав неподалік від вітрини з мумією – з її горішнього скла був акуратно вирізаний квадратний шматок. Його права рука стискала сувій із блакитної плівки, вкритої сірими ієрогліфами. Це була майже точна копія тієї книги, що зберігалася вкладеною в циліндр у музейній бібліотеці. Пізніше ретельніше вивчення все ж виявило відмінності між ними. На його тілі не було жодного сліду насильства, і лише за несамовитістю спотвореного агонією виразу обличчя ми змогли виснувати, що злочинець помер на місці від неймовірного переляку.

Але найглибший шок ми відчули, звернувши погляди на фіджійця, котрий лежав поруч із напарником. Першим зиркнув на нього поліціянт, і лемент жаху, що вирвався у нього, знову зворохобив усіх, хто жив по сусідству з музеєм. Уже за смертельною блідістю та спотвореними рисами його темношкірого обличчя, за окостенілими руками, одна з яких все ще тримала електричний ліхтарик, ми мали б уторопати, що з ним сталося щось жахливо-незбагненне. І все ж ніхто з нас ще не був готовий до того, що викрив нерішучий дотик поліційного офіцера до його тіла. Навіть тепер я здатен помислити про це, лише знову відчувши напад відрази та страху. Коротко кажучи, нещасний правопорушник, котрий менше години тому ще був живий, дебелий меланезієць, котрий зважився поглянути в обличчя невідомим силам зла, обернувся тепер у жорстко застиглу попелясто-сіру мумію з каменю та шкіри, за всіма ознаками подібну до скорченого мертвого створіння в зруйнованій скляній вітрині, що пережило незліченні століття.

Та це було ще не найгірше. Вінцем усіх наших жахів і тим, що справді захопило нашу вражену увагу, перш ніж ми звернулися до трупів, розпростертих на підлозі, був стан самої мумії. Відтепер уже не можна було назвати зміни в ній слабкими та невиразними, бо разюче змінилася вся поза цього жахливого тіла. Воно все осіло й опало, дивно втративши свою колишню жорсткість. Закостенілі передні кінцівки з кігтями опустилися, тож тепер вони навіть частково не затуляли шкірясто-кам’яного обличчя, спотвореного божевільним страхом. І – Всевишній, допоможи нам! – моторошні опуклі очі мумії були широко вирячені і здавалися нерухомо спрямованими прямо на двох нічних злочинців, котрі померли від жаху або ще чогось гіршого .

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Крізь браму срібного ключа»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Крізь браму срібного ключа» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Крізь браму срібного ключа»

Обсуждение, отзывы о книге «Крізь браму срібного ключа» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x