Стівен Кінг - Острів Дума

На той час чи то біль послабшав, чи мій мозок уже так пристосувався, що почав його долати. Напади головного болю повторювалися, але вже не так часто і з меншою інтенсивністю; тепер це не завжди перетворювалося на глупу ніч у розташованому в мене між вухами найбільшому в світі дзиґарі. Я завжди був готовий проковтнути вікодину о п’ятій та оксиконтину о восьмій – без цих чудесних пігулок навряд чи зміг би взагалі шкандибати, спираючись на яскраво-червоний, зроблений у Канаді, костур – і потроху моє праве реконструйоване стегно почало відживати.

Королева Реабілітації Кеті Ґрін приїздила до мене додому в Каса Фрімантл у Мендота Гайтс [10] Передмістя м. Сент-Пол, столиці штату Міннесота. кожного понеділка, середи та п’ятниці. Перед заняттями мені дозволялося прийняти додаткову порцію вікодину, та все одно під кінець наших вправ дім повнився моїми криками. У півпідвалі було влаштовано справжній фізіотерапевтичний кабінет разом зі зручною для каліки ванною. Після кількох місяців тортур я вже міг щовечора самотужки сходити вниз, щоби помучити себе вправами для ноги й качанням преса. Кеті казала, що дві години таких занять перед сном вивільняють ендорфіни, і я краще засинатиму.

Під час одного з таких вечірніх пошуків отих невловимих ендорфінів до мене сходами зійшла моя з 25-річним стажем дружина й повідомила, що бажає зі мною розлучитися.

Припинивши робити чергову вправу – скручування, – я подивився на неї. Я сидів долі на маті. Вона завбачливо стояла біля підніжжя сходів у протилежному кінці кімнати. Я міг би спитати її, чи це вона серйозно, але флуоресцентні лампи на підвісній стелі світили яскраво, тож питати не було сенсу. Та й узагалі, навряд чи є жінка, схильна до таких жартів через шість місяців після того, як її чоловік ледь не загинув в аварії. Я міг би спитати її чому, але знав сам. Переді мною був той маленький білий шрам у неї на руці, де я врізав її пластиковим ножем, котрий був серед інших знарядь на таці з моєю шпитальною вечерею, та хіба тільки це. Я згадав, як наказав їй, зовсім ще недавно, забиратися геть разом з її тельбухами й засунути їх собі в гузно. Я вагався, чи не попросити її ще трохи подумати, але до мене повернулася лють. У ті дні неадекватна лють, як її називав док Камен, була моєю потворною приятелькою. А втім, мої почуття на той час аж ніяк не були неадекватними.

Я сидів без сорочки. Від правої руки в мене залишилося три з половиною дюйми нижче плеча. Я смикнувся цією куксою в її бік – смикання було єдине, на що я був спроможний з рештками м’язів.

– Це я показую тобі середнього пальця. Ушивайся звідси, якщо ти так вирішила, куряча дезертирко.

Крупні сльози покотилися її обличчям, хоча вона намагалася посміхатися. Через силу.

– Курв’яча, Едґаре, – сказала вона. – Правильне слово буде курв’яча.

– Це слово є таким, яким я його вимовляю, – відповів я і знов почав качати прес тією ж вправою. Скручування диявольськи важко робити безрукому; тіло завалюється в порожній бік. – Тебе б я не покинув, отак-от. Я б не покинув тебе . Мене б не злякали ні бруд, ні кров, ні сеча, ні розлите пиво.

– Справа в іншому, – сказала вона, навіть не намагаючись втерти собі обличчя. – Справа в іншому, і ти це сам знаєш. Я б не роздирала тебе навпіл, якби навіть лютувала.

– Мені довелося б потрудитися, щоб розідрати тебе навпіл однією рукою, – відповів я, пришвидшуючи вправу.

– Ти вдарив мене ножем.

Ніби це була головна причина. Ні, і ми обоє це розуміли.

– Якась нікчемна пластикова штрикалка, я був напівпритомним, а ти, мабуть, і на смертному ложі повторюватимеш: «Прощавай, жорстокий світе, Едді вдарив мене пластиковим нотичком».

– Ти душив мене, – сказала вона ледь чутним голосом.

Я припинив свої скручування й втупився їй в очі. У мене в голові почали бити дзвони; bаng-a-gong, get it on [11] Рефрен пісні «Get It On» («Пхайся») популярного в 1970-x британського гурту «T. Rex»: «Так, ти брудна і ніжна, вбрана у чорне, ти струнка і слабка, зуби гідри заточені на тебе, але ти моя дівчина – пхайся далі, бий у дзвони». .

– Що ти верзеш, коли це я тебе душив? Ніколи я тебе не душив!

– Я знаю, ти не пам’ятаєш, але ти це робив. Ти взагалі став іншим.

– Та годі. Прибережи це нью-ейджівське лайно для… отого мужика… твого. – Я знав те слово, я бачив чоловіка, якому воно пасувало, але слово мені не давалося. – Для того лисого йобаря, до якого ти ходиш у кабінет.