Кассандра Клэр - Місто кісток

– Вона не скаже вам, бо не пам’ятає, – різко втрутився Джейс. – Хтось стер її пам’ять, і ми пішли до Безмовного Міста, щоб Брати допомогли їй згадати все. Вони витягнули два слова. Думаю, ви здогадуєтеся, які це слова.

На мить у кімнаті запанувала тиша. Зрештою Магнус скривився у гіркій посмішці.

– Мій підпис. Я знаю, це було божевілля. Зарозумілий вчинок.

– Ви поставили підпис у моїй голові? – не вірячи, запитала Клері.

Магнус підняв руку, виводячи вогняні літери у повітрі. Коли він закінчив, палаючий золотий напис у повітрі відбивався в його очах та на вустах. «Магнус Бейн».

– Я пишався тим, що зробив, – повільно промовив він, дивлячись на Клері. – Так чисто і досконало. Ти забувала б усе, що побачила. Жодних ельфів, гоблінів чи довгоногих бестій. Ніщо б не тривожило твій невинний смертний сон. Так хотіла вона.

– Так, як хотіла вона? – напружившись, тихо сказала Клері.

Магнус видихнув і своїм подихом здув вогняні літери, перетворивши їх на попіл. Врешті-решт він заговорив. Клері наперед знала, що збирається сказати Магнус, і його відповідь не була несподіванкою, та все-таки ці слова вдарили її в саме серце.

– Твоя мати, – промовив він.

– То це зі мною зробила мама? – допитувалася Клері, але її здивоване обурення не звучало переконливо навіть для неї самої. Розглянувшись, вона побачила співчуття в очах Джейса, навіть Алек шкодував її. – Чому?

– Я не знаю, – Магнус знизав плечима. – Не моя робота ставити запитання. Я виконую те, за що мені платять.

– У межах, дозволених Завітом, – нагадав йому Джейс ніжним наче шовк голосом.

Магнус схилив голову.

– Звичайно, у межах, дозволених Завітом.

– Отже, згідно із Завітом, нормальним вважається знущання над мозком? – гірко запитала Клері. Не почувши відповіді, вона опустилася на край ліжка Магнуса. – Це було лише раз? Вона хотіла, щоб я забула щось особливе? Ви знаєте, що це?

Магнус метнувся до вікна.

– Не думаю, що ти розумієш. Коли я вперше побачив тебе, тобі, певно, було років зо два. Я дивився у це вікно, – він легенько постукав по склу, з якого посипалися пил та крихти фарби, – і побачив, як якась жінка поспіхом підіймалася по вулиці, несучи щось, загорнуте в ковдру. Мене здивувало те, що вона зупинилася біля моїх дверей. Твоя мама виглядала такою звичайною, такою юною…

Місячне світло посріблило його яструбиний профіль.

– Зайшовши, вона розгорнула ковдру. У ній була ти. Джоселін посадила тебе на підлогу, й ти закружляла кімнатою, чіпаючи мої речі, хапаючи кота за хвіст. Коли він подряпав тебе, ти завивала, наче банші [15] Банші – в ірландському фольклорі жінка-плакальниця, крик якої віщує близьку смерть. , тому я запитав твою маму, чи ти наполовину не та плакальниця. Вона не сміялася… – Він зупинився. Тепер усі зосереджено дивилися на нього, навіть Алек. – Твоя мама зізналася, що вона Мисливець за тінями. У неї не було причини обманювати; знаки видні, навіть якщо з часом і тьмяніють, наче бліді срібні шрами на шкірі. Вони мерехтіли, коли вона рухалася. – Він потер блискучий грим навколо очей. – Джоселін розповіла, як сподівалася, що ти народишся зі сліпим Внутрішнім Оком – деяких Мисливців за тінями необхідно навчити бачити Світ Тіней. Але вона побачила, як ти дражнила ельфа, що застряг в огорожі. Твоя мати знала, що ти можеш бачити. Тому попросила мене, якщо це можливо, позбавити тебе дару Бачення.

Клері важко зітхнула, та Магнус незворушно вів далі.

– Я сказав їй, що через деформацію тієї частини мозку ти можеш навіть збожеволіти. Вона не плакала. Твоя мама була не з тих жінок, що відразу плачуть. Вона запитала, чи є ще якийсь спосіб, і я пояснив їй, що тебе можна змусити забути ті моменти Світу Тіней, які ти побачила. Єдиним застереженням було те, що їй необхідно буде приходити до мене щодва роки, оскільки результати закляття будуть слабшати.

– І вона приходила? – запитала Клері.

Магнус кивнув.

– Відтоді я бачив тебе щодва роки, бачив, як ти виростала. Знаєш, ти – єдина дитина, дорослішання якої я бачив. При моїй роботі з людськими дітьми не стикаються.

– То ви впізнали Клері, коли ми зайшли, – мовив Джейс. – Ви мусили впізнати.

– Звісно, впізнав, – Магнус був роздратований. – І навіть був шокований. Але що б ви зробили? Вона мене не знала. Вона не мала мене знати. Сам факт, що Клері була тут, означав, що закляття почало слабшати. Насправді, ще один візит мав відбутися минулого місяця. Я навіть проходив повз ваш будинок, коли повернувся з Танзанії, але Джоселін сказала, що ви посварились і ти втекла. Твоя мама збиралася прийти до мене, коли ти повернешся, але, – елегантне знизування плечима, – вона не прийшла.