Клайв Баркер - Жахослов [збірник]

Лише невеличка кількість дуже особливих людей знають про їхнє існування, і навіть посеред цієї невеличкої кліки ще менше таких, хто коли-небудь зазирав до затіненого куточка Бібліотеки і насмілювався брати книги з полиць, аби дізнатися приховані всередині таємниці.

Сказано, що серед Шукачів Істини, які зазирнули в ці нечестиві книги, декотрі одразу збожеволіли, тоді як інші вважали за краще вирвати свої закривавлені очі, ніж роздивлятися їхні звивисті письмена хоча б на один удар серця довше.

І на тих забутих полицях, поміж назв, які не годиться промовляти, є один гримуар, що має славу найогиднішого, найвідразливішого з усіх. Ця книга – той самий «Лексикон страху».

Його звабливо м’які та гнучкі сторінки всіяні словами чистого жаху, що проступає в кожній історії, прагнучи заволодіти уявою необачного читача.

Як же тоді, спитаєте ви, я можу все це знати? Колись, дуже давно я був скромним учнем у школі древньої науки Жаху, який міг вільно відвідувати зали для невтаємничених, приходячи і йдучи, коли заманеться. Я був один із тих самих Шукачів Істини, які насмілилися зазирнути під покров темряви, аби дізнатися, що лежить за межами людського сприйняття.

І з тим забороненим знанням нарешті прийшло розуміння. Я більше не міг дозволити, аби ці істини й далі залишалися прихованими. Ось так я й здійснив найтяжчий з усіх гріхів: піддавшись несвоєчасному почуттю справедливості, я відвідав Бібліотеку і, коли був упевнений, що мене ніхто не бачить, вирвав з «Лексикону» жмут сторінок і швиденько покинув місце свого злочину, перш ніж мене було викрито.

Але про злочин, звісно, дізналися.

І як міг я, при всіх здобутих мною знаннях, вірити, що станеться інакше?

Тож я втік, вирішивши, що одного дня поділюся змістом украдених сторінок зі світом. Що, якимось чином, коли приховані в них жахи побачать світло, тоді, лише тоді їхня сила вичахне і Бібліотекарі більше не будуть переслідувати мене, рознюхуючи своїми видовженими мордами, простягаючи до мене свої чудернацькі звивисті кінцівки.

Але тепер, коли минула ціла вічність, вони нарешті знайшли мене. Я чую вві сні їхні пронизливі голоси і знаю, що вони вже близько. У мене лишилося не так багато часу.

Тож тепер настав час розділити ці сторінки з вами. Із цих слів складається мова первісного жаху, а історії, викладені цією мовою, не для новачків і слабкодухих.

Але будьте насторожі: щойно ви прочитаєте це, як вороття вже не буде. Ці історії закарбуються у вашій пам’яті назавжди, пускаючи довгі звивисті корені підступних страхів у саму підсвідомість – аж доки ви так само не збагнете справжнього значення слова «жах».

Але тоді, мій друже, може бути надто пізно для нас обох…

БЕЗЛИКИЙ, – а, -е. Те саме, що «безлиций». Який не має виразного зовнішнього вигляду, чітко окреслених, характерних рис; розпливчастий, невиразний.

Найближча етимологія:лик «обличчя, а також його зображення (зазвичай на іконах); зовнішній вигляд, видима поверхня чого-небудь»; рос. лик «обличчя; його зображення», бр. [ лік ] «обличчя; риси обличчя, р-цсл. ликъ, болг. лик «обличчя, образ; зовнішній вигляд»; схв. лûк «постать, форма, фігура; зовнішній вигляд, обличчя»; слн. lík «фігура, постать, образ; блиск»; – псл. [likъ] «зовнішній вигляд; обличчя; щока», поряд з lice від * liko «лице»; – прус. laygnan (*laiknan) «щока».

Синоніми:невиразний, блідий, розпливчастий, неяскравий; БЕЗКРИЛИЙ.

Приклад:« Безлика тінь, що завжди підстерігає вас, коли ви подумки повертаєтесь до старого будинку зі своїх спогадів …»

Я пам’ятаю це місце. Я бував тут раніше. Дуже давно, коли був дитиною шести років. Я знав цю стіну. Цей поріг. Це стіна церкви, під якою розрослася лаванда вздовж усієї стежки і над якою здіймається невисока, схожа на обрубок церковна дзвіниця. Ці двері я теж колись бачив: білі двері, вбудовані в чорний залізний одвірок, без жодного дверного молоточка чи дзвоника. Поштової скриньки теж немає, може, тому що тут нема нікого, а може, для того щоб не допустити втручання навколишнього світу. Хай там як, ці двері безликі, позбавлені сенсу. За ними нічого не відбувається.