Говард Лавкрафт: Поклик Ктулху

Сьогодні зранку в гавань Дарлінг Сіднея рейсом з Вальпараїсо прибуло вантажне судно «Пильний», що належить компанії «Моррісон». Воно привело на буксирі парову яхту «Варта», пошарпану, некеровану, але важко озброєну, приписану до порту Данідін у Новій Зеландії. Її помітили 12 квітня на 34°21΄ пд. широти, 152° 17΄ зх. довготи, з одним живим і одним мертвим на борту.

«Пильний» вийшов із Вальпараїсо 25 березня, і 2 квітня був віднесений на південь від свого курсу через надзвичайно сильні шторми й велетенські хвилі. 12 квітня помічено некероване судно, і хоча воно мало вигляд покинутого, там знайдено одного живого моряка у лихоманці та іншого, який, очевидно, помер більше тижня тому. Живий стискав у руках жахливого кам’яного ідола приблизно фут заввишки, щодо походження якого знавці з Університету Сіднея, Королівського Товариства і Музею на Коледж-стрит не спроможні дати жодного пояснення, і який, згідно зі свідченнями уцілілого, знайшовся в каюті яхти на невеличкому різьбленому вівтарі.

Опритомнівши, моряк розповів дуже дивну історію про напад піратів, який закінчився різаниною. Його звуть Густав Йохансен, цей норвежець цілком сповна розуму, був другим помічником капітана на двощогловій шхуні «Емма» з Окленда, яка вирушила до Кальяо 20 лютого, маючи на борту 11 чоловік. «Емма», як він свідчить, затрималася й була значно віднесена на південь від курсу великим штормом 1 березня і 22 березня на 49°51΄ пд. широти, 128°34΄ зх. довготи натрапила на яхту «Варта», керовану дивною і зловорожою командою, що складалася з полінезійців і покручів. Отримавши категоричний наказ повертати назад, капітан Коллінз зробити це відмовився, після чого дивна команда без попередження почала шалену стрілянину по шхуні з батареї латунних гармат, які були на озброєнні яхти. Команда «Емми» стала відстрілюватися, і хоча шхуна почала тонути через пробоїни нижче ватерлінії, вони змогли наблизитися до яхти, взяли її на абордаж, зчепилися з дикунською командою на палубі яхти врукопаш і були змушені перебити їх усіх, трохи більших у числі, через їхню особливу мерзотну й відчайдушну, хоча вельми невмілу манеру бою.

Трьох людей з «Емми» було вбито, у тому числі капітана Коллінза і першого помічника Ґріна, а решта вісім продовжили плавання на захопленій яхті під проводом другого помічника капітана Йохансена, простуючи наміченим курсом, бажаючи також з’ясувати, чи існував якийсь привід для наказу повертати назад. Наступного дня вони виявили острівець, який ніде не був позначений на карті в цій частині океану, й висадилися на ньому; і тут шестеро матросів якимсь чином загинули на березі, хоча Йохансен чомусь замовчує, як це сталося, і каже лише, що вони впали у кам’яне провалля між скелями. Тоді вони вдвох зразу повернулися на яхту і спробували попливти далі, але на заваді їм став шторм 2 квітня. Що відбулося відтоді до порятунку, який прийшов 12 квітня, чоловік пам’ятає дуже туманно і навіть не пригадує, коли помер Вільям Брайден, його товариш. Очевидних підстав смерті Брайдена виявити не вдалося, ймовірно, причиною були сильні переживання або виснаження організму. Телеграфом із Данідіна повідомили, що «Варта» там широко відома торгівлею з поближніми островами Океанії й має лиху славу по всьому узбережжю. Володіли нею якісь непевні люди, покручі, чиї часті зустрічі й нічні походи в ліс привертали загальну увагу. Вони вирушили в море у великому поспіху одразу після шторму і землетрусу 1 березня. Наш Оклендський кореспондент свідчить про бездоганну репутацію «Емми» та її команди, а Йохансена характеризує як тверезого і гідного моряка. Адміралтейство починає розслідування з приводу всієї ситуації, в рамках якого постарається спонукати Йохансена, щоб він розповів про те, що сталося, відвертіше і детальніше.

Оце, власне, і все, що розповідала стара газета, якщо не зважати на вміщену в ній фотографію пекельної фігурки, але це коротке повідомлення породило в мене цілу низку здогадів! Тут була сила-силенна відомостей, пов’язаних із Культом Ктулху, і підтвердження того, що його прихильники мали дивні зацікавлення не лише на суходолі, а й на морі. Що спонукало цю мішану команду, яка пливла зі своїм жахливим ідолом, наказати «Еммі» повернутися назад? Що це за невідомий острів, на якому загинули шестеро моряків з «Емми» і про який Йохансен не бажає говорити? До чого дійшло розслідування віце-адмірала і що відомо про цей мерзотний культ у Данідіні? І найдивовижніша річ: як пояснити глибокий і надприродний зв’язок дат, що надав лиховісного і безперечного значення різним подіям, які ретельно занотував мій дідусь?