Джордж Орвелл - Колгосп тварин

Кілька окостів, що висіли на кухні, були винесені назовні для поховання, а барило з пивом, що стояло в коморі, Боксер розщепив одним ударом копита. Більше вони нічого в будинку не чіпали, бо ухвалили одностайне рішення зберегти будинок як музей, зійшовшись на думці, що жодна тварина жити тут не повинна.

Після сніданку Сніжок і Наполеон знову зібрали тварин.

– Товариші, – сказав Сніжок, – зараз пів на сьому, весь довгий день попереду. Сьогодні ми починаємо косовицю. Але є одне питання, яке слід вирішити передусім.

І свині розповіли, що за останні три місяці вони навчилися читати й писати за старим підручником дітей містера Джонса, який господарі викинули на смітник. Наполеон послав за чорною та білою фарбою, а сам підвів усіх до брами, яка відгороджували ферму від дороги. Потім Сніжок, бо саме він найкраще писав, затиснувши в ратиці пензлик, зафарбував на арці воріт слова «Ферма „Садиба”», а натомість вивів «Колгосп тварин». Відтепер ця ферма називалася так. Потім усі знову вирушили до господарських будівель.

Наполеон і Сніжок звеліли принести драбину й приставити її до задньої стінки великого хліва. Вони оголосили, що завдяки напрацюванням упродовж останніх трьох місяців, свиням вдалося звести засади Тваринізму до Семи Положень. Тепер ці настанови викарбують на стіні й за ними звірятимуть своє життя усі тварини. З певними труднощами, адже свиням нелегко зберігати рівновагу, стоячи на сходах, Сніжок вибрався нагору й узявся до роботи. А Пискун, стоячи кількома сходинками нижче, тримав горщик із фарбою. Сім Положень вивели на шорсткій стіні великими білими літерами, щоб їх можна було прочитати, навіть стоячи за тридцять кроків від стіни. Ось вони:

Сім Положень

1. Усі двоногі істоти – вороги.

2. Усі чотириногі або крилаті істоти – друзі.

3. Жодна тварина не повинна носити одягу.

4. Жодна тварина не повинна спати в ліжку.

5. Жодна тварина не повинна вживати спиртного.

6. Жодна тварина не повинна вбивати іншу тварину.

7. Усі тварини рівні.

Сніжок усе написав дуже акуратно, лише у слові «друзі» зробив помилку і загубив кілька закінчень у словах, але в усьому іншому орфографія була бездоганною. Для неписьменних він прочитав написане вголос. Усі тварини кивали головами, висловлюючи цілковиту згоду, а найрозумніші одразу взялися заучувати настанови напам’ять.

– А тепер, товариші, – вигукнув Сніжок, відкидаючи пензлик, – нумо, на луки! Нехай для нас буде справою честі впоратися із косовицею швидше, ніж це робили Джонс і його наймити.

Однак після цих його слів три корови, які давно помітно хвилювалися, голосно запротестували, нагадуючи, що їх не доїли вже добу, а їхні вим’я от-от лопнуть. Трохи поміркувавши, свині послали по відра й доволі вправно видоїли корів: з’ясувалося, що їхні ратиці добре пристосовані до такої роботи. Незабаром п’ять дійниць наповнилися парним молоком, від якого багато тварин не могли відірвати очей.

– А що буде з молоком? – запитав хтось.

– Джонс іноді підливав нам його до кормів, – завважила одна курка.

– Та не переймайтеся цим молоком, товариші! – скрикнув Наполеон, намагаючись собою прикрити відра. – Про нього подбають. Косовиця важливіша. Товариш Сніжок очолить колону, а я наздожену вас за кілька хвилин. Уперед, товариші! Трава чекає!

І тварини попрямували на луки, а коли повернулися увечері, то молока вже ніде не було.

Скільки поту пролили вони, щоб запастися сіном! Проте їхні титанічні зусилля були винагороджені: урожай виявився навіть багатшим, ніж вони сподівалися.

Праця була нелегкою ще й через те, що всі знаряддя призначалися для людини, а жодна тварина не могла працювати, стоячи на задніх ногах. Та винахідливість свиней дала змогу обійти всі труднощі. Щодо коней, то вони знали кожен дюйм лугу й загалом змогли виконувати роботу куди краще, ніж це будь-коли вдавалося Джонсу та його наймитам. Свині, щоправда, самі не працювали, зате безперервно давали вказівки й підганяли інших. Власне, було цілком природно, що вони взяли на себе керівництво, бо володіли Вищим Знанням. Боксер і Люцерна самі впряглися в косарку (ні вуздечок, ні віжок вони тепер, зрозуміло, не потребували, як і погоничів) і без упину робили коло за колом, а свиня, крокуючи за ними, закликала: «Гей, вперед, товариші!» або «Гей-гей, назад, товариші!» – залежно від ситуації.

Усі тварини, аж до найменших, ворушили скошене та складали сіно в копиці. Навіть кури й качки снували під пекучим сонцем, носячи в дзьобах маленькі жмутики сіна. Як наслідок, косовицю завершили рекордно швидко: на два дні раніше, ніж за правління Джонса. Та й урожай видався найбагатшим за усі роки. Втрат не було зовсім, кури та качки зібрали всі до останньої билинки. І жодна тварина не вкрала ні жуйку, ні травинку.