Джордж Орвелл - Колгосп тварин

На жаль, галас розбудив містера Джонса, і він, підхопившись з ліжка, схопив рушницю, яку завжди клав напохваті, і наосліп пальнув у темряву, не сумніваючись, що до хліву пробралася лисиця. Тож збори закінчилися переполохом. Кожен миттєво дістався свого звичного місця ночівлі. Птахи злетіли на сідала, тварини повлягалися в стійлах, і за мить ферма занурилася в сон.

Через три ночі Майор мирно сконав уві сні. Його закопали біля живоплоту. Сталося це на початку березня. А в наступні три місяці на фермі набирав сили таємний рух. Промова Майора спонукала тямущих тварин подивитися на своє життя і світ загалом по-новому. Коли вибухне Повстання, чи визріє воно за їхнього життя – ніхто не знав, проте кожен чітко усвідомлював свій обов’язок – готуватися до нього. Навчальна та організаційна робота припала, природно, на спільноту свиней, які за загальним визнанням були найрозумнішими. Серед них виокремилася двійка лідерів – молоді кнури Сніжок і Наполеон, яких містер Джонс відгодовував на продаж.

Єдиний представник беркширської породи на фермі, великий і доволі зухвалий на вигляд, Наполеон, був мовчазний, але зазвичай, як усім було відомо, вмів домагатися свого. Тим часом Сніжок – жвавий, балакучий і винахідливий, на думку багатьох, поступався товаришеві статечністю. Решта кнурців були кастровані. Найвідомішим серед них був маленький вгодований Пискун – з круглими щоками, верткими очима і пронизливим голосом. У вмінні вести бесіду йому не було рівних, а під час важкої суперечки він доповнював сказане вкрай переконливими рухами – метляв хвостиком і підстрибував. Свині подейкували, що тоді Пискун цілком здатен із чорного зробити біле.

Саме ці троє напрацювали зі сказаного старим Майором цілий філософський напрям, якому дали назву Тваринізм. Майже щоночі, відразу після того, як містер Джонс ішов до будинку, вони збирали в хліву секретні збори, на яких роз’яснювали іншим основи свого вчення. На початках їхню філософію ніхто не сприймав, і найгіршим, вважали вони, було не відсутність розуміння, а байдужість. Деякі тварини навіть згадували про обов’язкову вірність містеру Джонсу, якого називали Господар, і висловлювали примітивні думки на кшталт: «Містер Джонс нас годує, і якщо його не буде, ми всі помремо з голоду». Інші казали: «Яке мені діло до того, що станеться після нашої смерті», або: «Якщо це Повстання все одно має відбутися, то яка різниця – будемо ми його готувати чи хтось інший?»

Трійці кнурів доводилося долати величезні труднощі, щоб змусити тих, хто сумнівається, зрозуміти, що такі розмови суперечать духу Тваринізму. Найбезглуздіші запитання ставила, безперечно, біла кобилка Моллі. Насамперед вона поцікавилася у Сніжка:

– А цукор після Повстання буде?

– Ні, – твердо відповів той. – Ми не зможемо виготовляти цукор на фермі. До того ж тобі цукор не потрібен. У тебе буде вдосталь вівса та сіна.

– А стрічки в гриву мені можна буде вплітати? – занепокоїлася Моллі.

– Товаришко, – відповів їй Сніжок, – зрозумій, що стрічки, які ти так любиш, – ознака рабства. Невже ти не розумієш, що свобода дорожча за стрічки?

Моллі відповіла ствердно, але прозвучало це не дуже переконливо.

Ще важче було свиням боротися проти побрехеньок, які поширював ручний ворон Мозес. Улюбленець містера Джонса, нишпорка та пліткар, був вправним говоруном. Він стверджував, що йому відомо про існування потойбічної країни, яка звалася Льодяниковою Горою. До неї потрапляють усі тварини після смерті. За словами Мозеса, вона розташовується десь на небесах, відразу за хмарами. На Льодяниковій Горі сім днів на тиждень – неділя, конюшина цвіте цілий рік, цукор-рафінад і кминні хлібці ростуть просто на живоплотах. Тварини, щоправда, не любили Мозеса, який зазвичай лише базікав і ніколи не працював, проте в Льодяникову Гору дехто все-таки повірив. Тож свиням довелося довго переконувати легковірних у тому, що такого місця не існує.

Найвідданішими учнями свиней були коні – Боксер і Люцерна. Розумова діяльність давалася їм дуже складно, думати вони не звикли, проте одного разу визнавши свиней своїми вчителями, вірили їм беззаперечно, а відтак передавали почуте простими словами іншим тваринам. Вони неухильно відвідували секретні збори і першими заводили пісню «Тварини Англії», коли обговорення надважливих питань закінчувалося.

Сталося так, що Повстання відбулося набагато швидше, ніж передбачалося, й обійшлося, як кажуть, без втрат. У минулі роки містер Джонс хазяйнував як слід, хоч і безжалісно, проте останнім часом удача відвернулася від нього. Він сильно занепав духом, коли втратив багато грошей після невдалого судового процесу. Відтоді постійно заливав своє горе. Алкоголь відбирав у містера Джонса залишки колишнього завзяття. Цілими днями він сидів у кріслі-гойдалці на кухні, читав газети, не забуваючи сьорбати з келиха, і час від часу годував Мозеса скоринками, вимоченими в пиві. Його наймити ледарювали, поля заростали бур’янами, дахи на будівлях протікали, живоплоти не доглядалися, тварини голодували.