Джордж Оруэлл - Колгосп тварин

Місіс Джонс визирнула з вікна спальні й побачила, що діється. Поспіхом вкинула до торби дещо з пожитків і нишком вислизнула з ферми. Мойсей зірвався з жердини і, голосно каркаючи, полетів за нею. Тим часом тварини вигнали Джонса та його челядь на мощений шлях і з брязкотом зачинили за ними браму на всі п’ять засувів. Отак не встигли ще тварини до пуття осмислили все, що сталося, а Повстання вже успішно завершилося: Джонса вигнано, і ферма «Садиба» стала їхньою.

Спочатку тварини не могли повірити своєму щастю. Перше, що вони зробили, це всі гуртом промчали вздовж огорожі, що обносила ферму, наче остаточно впевнюючись, чи не зачаїлася де бодай одна людина. Потім промчали назад, до будівель, змітаючи останні сліди ненависного Джонсового панування. Вдерлися до збруярні в глибині стаєнь: вудила, кільця до носа, ланцюги для псів, безжальні ножі, якими містер Джонс колов поросят і ягнят, — усе це було пожбурено на дно колодязя. Віжки, вуздечки, шори, принизливі шаньки кинули у багаття з мотлоху, що палало посеред двору. Туди ж полетіли й батоги. Тварини стрибали у захваті, дивлячись, як полум’я поглинає батоги. Сніжок і собі жбурнув у вогнище стрічки, якими прикрашали кінські гриви й хвости в ярмаркові дні.

— Стрічки, — заявив він, — належать до одягу, а це ознака людини. Тварини не повинні в них ходити.

Тоді й Боксер приніс невеличкий солом’яний бриль, який носив улітку, щоб мухи не сідали на вуха, й люто жбурнув його у вогонь.

Невдовзі було знищене все, що нагадувало про містера Джонса. Потім Наполеон повів їх до комори й видав кожному подвійну порцію зерна, а псам по два бісквіти. Потім вони сім разів поспіль від початку до кінця проспівали «Тварин Англії», після чого повкладалися на ніч і спали так, як ще ніколи у житті.

Вони, як і колись, прокинулися вдосвіта, але згадавши про славну перемогу, дружно побігли на пасовисько. За пасовиськом здіймався пагорб, звідки як на долоні було видно більшу частину ферми. Тварини піднялися на нього й стали милуватися краєвидом у прозорому ранковому світлі. Так, тепер це все належало їм — скільки сягало око! Захмелілі від цього, вони у захваті без упину пританцьовували і високо підстрибували. Качалися по росі, запихалися солодкою свіжою травою, рили чорну масну землю і вдихали її терпкі пахощі. Потім обстежили ферму, оглядаючи в німому зачудуванні орні поля, луки, сад, ставок, гай, так наче ніколи досі не бачили; їм не вірилося, що тепер це все справді належить їм.

Потім вони рушили до господарських будівель і нерішуче спинилися перед будинком. Тепер він належав їм, проте вони не насмілювалися зайти досередини. Однак за хвилю Сніжок і Наполеон рішуче штовхнули двері, і ті відчинилися. Тварини вервечкою зайшли, пильнуючи, аби чогось не зламати. Навшпиньки переходили з кімнати в кімнату, перемовлялися лише пошепки, з побожним острахом дивилися на неймовірну розкіш: ліжка з перинами, дзеркала, лежак з конячого ворсу, брюссельський килим, літографія королеви Вікторії над каміном у вітальні. Вже коли спускалися сходами, хтось завважив, що немає Моллі. Кілька тварин повернулися в дім і знайшли її у найкращій спальні. Взявши з трюмо місіс Джонс блакитну стрічку й приклавши її собі до плеча, вона з дурнуватим виглядом милувалася собою у дзеркалі. Висловивши їй свій осуд, тварини вийшли надвір. Кілька баликів, що висіли на кухні, винесли, щоб поховати, а барило з пивом у коморі Боксер розтрощив ударом копита, все ж інше в домі не чіпали. Відразу ж прийняли одностайне рішення зберегти будинок Джонсів як музейний експонат. Усі зійшлися на тому, що жодна тварина ніколи не повинна мешкати в цьому будинку.

Тварини поснідали, а потім Сніжок і Наполеон знову їх зібрали.

— Товариші,— звернувся до них Сніжок, — зараз пів на сьому і попереду довгий день. Сьогодні ми починаємо косовицю. Але потрібно вирішити ще одне питання.

Тут свині призналися: останні три місяці вони вчилися читати й писати за старим підручником дітей містера Джонса, який викинули на смітник. Наполеон послав за горнятами з чорною і білою фарбою, а сам повів череду тварин до брами з п’ятьох перекладин, що виходила на шлях. Потім Сніжок, бо саме він найкраще писав, затиснувши в ратиці пензля, зафарбував на верхній перекладині слова Ферма «Садиба», а натомість написав: «Колгосп тварин». Відтепер ферма називатися саме так. Потім усі повернулися до господарських будівель. Сніжок і Наполеон звеліли принести драбину й приставити її до задньої стіни великого хліва. А тоді пояснили, що за три місяці навчання свиням пощастило звести принципи Тваринізму до Семи Настанов. І от ці Сім Настанов зараз викарбують на стіні; вони становитимуть непорушний закон, яким відтепер і назавжди мають керуватися усі тварини. З певними труднощами, бо ж свині важкувато триматися на драбині, Сніжок видерся на драбину і заходився працювати, а Пищик кількома щаблями нижче тримав горня з фарбою. Заповіді вивели на обмазаній дьогтем стіні великими білими літерами, які було видно й за тридцять кроків. Вони проголошували: