Татьяна Тиховская - Антхіл

Для стороннього ока начебто все було як завжди. Але Гектор, що опинився між молотом і ковадлом, помічав і запитально вигнуту брів матері, і тремтячі губи дружини. А оскільки в цих питаннях він почувався геть безпорадним, то настрій в нього повсякчас псувався.

До того ж в нього знову заболіли зуби. Настрою це не додавало.

Чи відбулася б його зустріч з Лєрою, невідомо. Але Єва вирішила не покладатися на випадок.

Гектор, як зазвичай, попросив маму записати його до стоматолога. Навіть не додав: «Тільки не до Лєри!», бо вважав, що це й так зрозуміло.

Єва, дійсно, спочатку таки хотіла записати його до Лєри, начебто випадково. Але, трохи подумавши, вирішила вчинити розумніше.

Навмисне в клініці перестріла Лєру. Попередила її про відвідини Гектора до стоматолога, аби та встигла підмінитися змінами. А заразом розповіла, що у молодят проблеми, і чи не час його втішити.

Спочатку Лєра й слухати не хотіла про примирення з Гектором.

— Кажете, у нього проблеми? Так йому й треба! Сам обрав свою долю. Що йому заважало перевірити свою обраницю? Всі ж нормальні молодята так роблять! Хай тепер не жаліється!

Єва вислухала Лєру. Мову їй не перебивала. А як та витратила всю пару, зронила:

— Долями хлопців крутять жінки. Це ж вона твого хлопця відібрала! Та ще й зробила нещасливим! Як їй це вдалося, не знаю. Чи зіллям яким напоїла? Вона завжди якусь гидоту заварює. І ти не хочеш помститися розлучниці?

Зернятко впало на добряче угноєний ґрунт. Лєра доклала всіх зусиль, аби на час прийому саме вона була на прийомі. І підготувалась якнайретельніше. Гектор, звісно, одружився. Але ж зір ще не втратив!

А Єва напередодні повчала:

— Ти там не кидайся все зробити за один прийом. Познаходь хворих зубів якнайбільше. Аби він кілька разів мав прийти. Тим паче, це не важко. Зуби в нього проблемні. Пожалій його, виклич на відвертість. Тільки надто не тисни. А там вже лови момент.

Гектор, як вгледів у кабінеті Лєру, спочатку наче заціпенів. Та тікати було вже геть не по-чоловічому. Він залишився.

Лєра на першому прийомі дотрималась обраної ролі. Рівним голосом поздоровкалась, підкреслено офіційно запитала, що турбує. І, трохи пом’якшивши тон розмови, запропонувала кілька методів лікування.

— Бачу, тобі видалили зуб мудрості. Боляче було?

Гектор впіймався майже на пустий гачок. Почав розповідати, як він страждав, як йому було боляче, як його мордували в лікарні.

Лєра не перебивала.

Потім запропонувала:

— А не хочеш виростити зуба? Це поки у нас рідко пропонують, та я домовлюсь.

Гектор зацікавився:

– І що, дійсно виростає зуб? Як справжній?

Лєра зробила вигляд, що обурилася:

— Чому «як»? З твоїх же клітин в пробірці сформують зародок, підсадять тобі в ясна й доростять до потрібних розмірів. То як, спробуємо?

Лєра не випадково сказала «спробуємо», аби підкреслити: ми разом! І коли Гектор погодився, відразу сухо простилася та викликала наступного пацієнта. Мовляв, питання вичерпано. Мій інтерес до тебе був суто професійний.

Але коли наступний пацієнт вмостився в крісло, Лєра забігла в сусідню кімнату та подзвонила Єві:

— Все пройшло як по нотах! — мало не задихалася вона від збудження. — Він прийде ще раз!

І він прийшов. Цього разу Лєра навмисно обрала останній запис в своїй вечірній зміні.

А далі все пройшло як в заяложенім водевілі: Лєра запросила Гектора в ординаторську «на каву», як старого друга. Гектор слово за слово почав жалітися, який він нещасливий в шлюбі, яка Мар’яна непоступлива.

Лєра удавала, що переймається їхнім нещастям, почала заспокоювати, втішати.

А закінчилось те її втішання зрадою Гектора.

Він з побоюванням повернувся додому, надумуючи причину, з якої так затримався.

Та дружина не сказала ані слова.

Зате Богдан, як вони найближчим часом стрілися, завів неприємну для Гектора розмову:

— Ти на пам’ять не скаржишся? — замість привітання запитав Богдан аж ніяк не доброзичливо.

— Начебто ні, — відповів той розгублено, не розуміючи, куди той хилить.

— Я казав, що пику тобі натовчу, як скривдиш Мар’яну? Не забув часом?

— Звідкіля це тобі прийшло? — Гектор не міг припустити, на що це Богдан натякає.

— Звідкіля?! — зле відповів Богдан. — Мені Лєра все розповіла!

Гектор спересердя вилаявся:

— От бісова дівка! Навіщо вона язиком плескала?

— А ти, тобто, янгол безневинний!

— Ну я же той… чоловік…

Договорити він не встиг, бо Богдан таки дав йому добрячого ляпаса.