Татьяна Тиховская - Антхіл

Згоден повірити, що він діяв на мозок, як витончені китайські тортури, крапля по краплі. Звірина від того звуку шаленіла, тікала з Зони. А людям куди тікати? Вони ж прикуті умовностями до свого житла як цепом. І невтямки, що на них ставлять досліди.

Як на людину почне впливати отой звук, він і не здогадається, що то від нього виходило почуття паніки і страху. Було таке. Не в Зоні — в Англії [13] Реальний випадок відбувся в 1929 році в лондонському театрі «Лірик». . В звичайному театрі. Захотіли автори підсилити драматизм п’єси. Застосували величезну органну трубу, що видавала нечутні людському вуху хвилі звуку. А публіку охопив жах, почалася паніка, виставу довелося припинити.

Західні спецслужби завзято вивчали можливі ефекти дії того «Російського дятла». Від зміни погоди і до руйнівного впливу на свідомість людей. І не вважайте, що це маячня, тому що вже багато років велися дослідження всіляких впливів потужних електромагнітних випромінювань. От, наприклад, ще на початку століття досліди вченого Тесли [14] Нікола Тесла (1856–1943) — сербський та американський винахідник і фізик. Найбільш відомий своїми винаходами у галузі електрики, магнетизму та електротехніки. з бездротової передачі електричної енергії призвели до порушення енергопостачання й сотень лісових пожеж, через що вибухнули грози. Як воно відбувається? А електромагнітні сигнали певних частот складаються з хвиль, що випромінює розплавлене ядро Землі. І можуть призводити до землетрусів або ж атмосферних бур.

І в природі таки випадки траплялись. Наприклад, якщо в океані корабель підпадав під вплив низьких звуків, що розповсюджувалися через виверження вулкану або ж землетрусу, всі пасажири через паніку кидалися врозтіч з цілісінького судна й скоріше за все гинули. А в неосяжних океанських просторах виникав ще один некерований корабель-привид.

Звісно, то, радше, нещасні випадки…

А щодо «ДУГИ» — то цілеспрямований дослід. Дослід із створення сигналів, які здатні впливати на психіку людей.

Їм же мало, бач, одну особу мордувати. Масштаби надавай! Звуком можна навмисно повалити в паніку натовп, підрозділ, цілі міста. І грошей на такі досліди не шкодували. Як на ту їхню ДУГУ. Якщо звук посилити, то й не тільки тоненькі судини порозриваються, а й внутрішні органи. Вушні перетинки полопаються, серце зупиниться.

Як хто з глузду зійде чи помре — то байдуже. Жінки інших понароджують. Оце люди добре навчилися — нехтувати чужим життям.

Ми, наприклад, ніколи своїх не вбиваємо. Навпаки, намагаємось чим більше їх народити. У нас он колонія розростається чим більше. Як хто помре всередині помешкання, вигортаємо нагору, аби інші не потруїлися. Є для цього спеціальні працівники-могильники.

А вони за старих часів як діяли?

Якщо вмирала якась поважна персона, разом з ним ховали жінку, слуг, коней. Людей отруювали або задушували. Коней вбивали ударом по голові. Здорових коней, не калічних. Хто мені пояснить, чим ті коні завинили? А разом з трупами людей і тварин ховали коштовності, зброю, його власні речі. А потім це місце треба було стерегти, аби не порозкрадали. В чому сенс так опікуватися мертвими? Краще б про живих думали!

Я почав часто подумки сперечатися з ними, з людьми. То вони можуть заперечити: та коли воно таке було! Тисячу років тому! Ми ж тепер цивілізовані!

То чому ж ви, як такі цивілізовані, вчинили гірше варварів, коли вивезли з Зони людей, збрехавши, що на два-три дні? Вони й позалишали домашніх тваринок вдома. Їжі побільше поклали — і залишили. Ви уявляєте, як ті тварини повільно болісно помирали? Не від голоду, від спраги!

Зізнайтесь, чи не гризло вас сумління, коли ви ходили по квартирах, збирали тіла тих нещасних, аби запхати в холодильник, а згодом вже закопати? То краще б убили, як ті прадавні скіфи!

Що там казати! А останній їхній експеримент з вакуумним вибухом? Тварин в Зоні майже не залишилося. А навіщо їм це, Я так досі і не збагнув.

Одного разу в Зону забігла лисиця. На вигляд була не дуже гладка, наче останнім часом не доїдала. Побігала-побігала, а знайти нічого не знайшла. Дурненька! Люди ж все винищили! То доки тваринки знову сюди населяться, багато часу мине.

Лисиця побігла за край Зони. То й Я вирішив піти слідом, заразом подивитися, як там життя за межею.

По дорозі лисиця зазирнула в добре замаскований хід в нору. Звідтіля долинув писк і несміливий гавкіт. Он воно що! Їй треба було годувати малюків.