Татьяна Тиховская - Антхіл

А за зачиненими дверима сперечалися ті, хто володів інформацією про стан в Чорнобильській Зоні. Бодай частково володів. Почастішали засідання, круглі столи, наради. Їхній склад мав науковців, натуралістів, техніків, військових.

Складали звіти, писали пропозиції.

Найбільш палкі суперечки виникали між фахівцями-енергетиками. Вони розкололися на два табори: прихильники так званої альтернативної енергетики й традиційної атомної.

Якби хтось випадково потрапив на котрусь з їхніх нарад, почув би щось на кшталт такого діалогу:

— Ви й надалі бажаєте перетворювати Україну на ядерний полігон? Вам не досить Чорнобиля?! Чом не розвивати, наприклад, вітряну енергетику або ж сонячну? Вони ж бо більш нешкідливі та екологічні!

— Нешкідливі? І це ви не шуткуєте? Та як побудувати вітрову електростанцію потужністю, скажімо, один мільйон кіловат, все живе навкруги вимре! А люди «з’їдуть з глузду» через постійні вібрації! І це ви називаєте «нешкідливо»?

— Гаразд, гаразд! Залишимо вітряну енергетику на невеличкі потужності. Але чому саме атомні? Хай би були теплові електростанції.

— Ще краще! Чи ви забуваєте, що будь-яка теплова станція, як і, до речі, двигуни машин, палять органіку й викидають в атмосферу силу силенну шкідливих викидів? Тим самим ми створюємо навколо Землі штучний теплозахисний шар, що приведе до апокаліпсису на всій планеті!

— То Ви, колего, трохи перебільшуєте! Це ж які мають бути масштаби згоряння кисню, аби досягти такого трагічного фіналу!

— Вони й зараз чималенькі! Споживання електроенергії росте колосальними темпами. То ж схоже, що іншого вибору, як будувати атомні станції, у людства просто немає.

— То чи не почати людству взагалі думати про обмеження використання джерел енергії?

— А на що Ви сподіваєтесь? Що людство обмежить себе в автівках, літаках, «розумних будинках», промисловості? Ви в це вірите? Четвертий реактор Чорнобильської атомної майже в робочому стані. Він відразу покриє сьогоденний брак електроенергії! А далі можна розконсервувати так звану третю чергу атомної — п’ятий і шостий енергоблоки. Це ж який потенціал!

— Ще додайте: на наш вік вистачить! Хай там як, а я голосуватиму проти відновлення Чорнобильської атомної. Хоч перед нащадками матиму чисте сумління. Як ще будуть нащадки.

Взагалі ідея відновити Чорнобильську атомну станцію виникла, коли стало можливим переробляти радіоактивні речовини. Їх завантажували в плазмову піч. На виході з печі обсяг небезпечного матеріалу скорочувалася в сотню разів! Він спікався на відносно безпечні капсули, що й місця займали значно менше, і водою не вимивалися, і зберігалися неушкодженими досить довго.

Воно-то світового досвіду прискореної дезактивації такого масштабу ще не було, але на невеликих ділянках його вже застосовували.

Першу спробу дезактивації зробили ще на початку червня сумнозвісного 1986 року. Тоді бригада хімзахисту три дні драїла якийсь там секретний об’єкт, мало не язиком вилизувала. На деякий час допомогло, а потім рівень радіації знову відновився. Чи то наново накопичився, чи з дощем натрусився, хто ж його знає.

Але час пройшов. То чом би й вдруге не спробувати? Забруднені частини станції можна ретельно очистити за допомогою кислоти. А верхній шар ґрунту зняти і переробити.

Ризик, звісно, є. Та можна якісь перестороги застосувати. До найбільш забруднених ділянок заборонити доступ, хоч не якийсь час. А Зону заселяти молодими, здоровими людьми. Бажано, з дітьми — аби не псувати демографічну статистику.

Хтось навіть запропонував достроково звільняти осуджених за умови їх проживання в Зоні без права виїзду. Та на нього відразу замахали руками: ото вже занадто! Ще чого ліпшого Європейська комісія щодо гуманності утримання злочинців галас здійме. А до них ще якась спільнота за права людини долучиться. Їм аби привід! І покотиться, покотиться, як снігова куля. Ні! Краще вже надати чималенькі пільги та заселити Зону добровольцями. Таких досі знаходиться доволі. Хтось же там працює! Вже майже сто років. А якщо якомога ретельніше повичищати, то, можливо, не так вже й небезпечно там буде й жити.

Отже, з людьми розібралися.

Але залишалася проблема з фауною зони. І саме навколо цієї проблеми трощили списи представники різних угруповань, готуючи обґрунтування для можновладних структур.

І все хилилось до висновку: вони мусять бути безжальними. Безжальними до тварин з великою дозою опромінення, що призвела до мутацій. Тварин, що мешкали в Зоні. Тварин, що можуть покинути територію Зони і поширювати мутації далі по континенту. Неконтрольовано поширювати.