Татьяна Тиховская - Антхіл

На захист такого рішення приводили той факт, що за спостереженнями багатьох науковців, як вітчизняних, так і закордонних, популяції таких тварин однаково скорочується. Вони стають безплідними, живуть менше, ніж на чистій території. Тобто, вони однаково приречені. То роком раніше, роком пізніше…

Тут постала наступна проблема. Як же тих приречених тварин з Зони винищити, всіх, в один момент, але без шкідливих наслідків для людей і для тварин поза Зоною?

І знову відновилися суперечки. Спочатку пропонувалися звичайні засоби, що використовують мисливці: тенета, ями, загоничі, відстріл. Та де ж гарантія, що винищать усіх тварин? А саме в цьому полягало завдання. Банальне отруєння відмели теж, як неефективне й шкідливе для довкілля.

Слово було за військовими.

Запропонували, бува, водневу бомбу. Начебто можна було розрахувати потужність, висоту для детонації, аби не залізти за Зону. І повбивати все живе десь в радіусі з десяток кілометрів від епіцентру.

Але пропозицію не схвалили, бо наслідком від вибуху, окрім загибелі живих істот, було утворення вогняного вихору такої температури, що випаровував всі джерела води, плавив каміння до склоподібної маси і… знову розповсюджував радіоактивний пил. І вже не на десятки кілометрів, на сотні.

То заради чого тоді дезактивувалася Зона?!

Здавалося, обговорення зайшло в глухий кут. Та ось виникла ще одна пропозиція: застосувати вакуумні снаряди. Не дуже розповсюджена зброя. В ідеалі вбиває все живе на досить обмеженій ділянці, але не вивертає землю і не руйнує споруди. Така собі чистенька вибухівка. Її начебто випробовували в Афганістані. На людях. А тут усього-на-всього тварини. То можна й спробувати. Як вийде — шкода мінімальна. А не вийде — може, що інше прийде на думку.

Отак, в палких суперечках жереб було кинуто.

Людина попри своє марнославство не спроможна змінити основ світобудови. Земля обертається навколо себе та навколо Сонця. Ніч неодмінно заступає день. Змінюється погода, а пори року чергуються заведеним порядком вже мільйони років.

Але людина намагається втрутитись в заведену систему. То річки повернути назад, то болота висушити, то високу гору, що її спорудила Природа, прорубати, аби крізь неї запустити потяг. А що часом за цих робіт зникають цілі біологічні види — на те не дуже й зважають.

З точки зору тварин, що мешкали в Зоні, вбивство всіх її мешканців було геноцидом. А люди цю ж подію сприймали як «зачистку» перед початком відродження сучасного міста. Власне, хто не бачив на власні очі тієї «зачистки», не дуже тим переймалися. Та й в ЗМІ таких відомостей містилося обмаль.

А от хто був присутній при цій операції, навряд чи скоро забуде таке видовище.

Дорогу Чорнобильської Зони торувала вантажівка. В кузові було кілька військових-підривників. Вони мали виконати наказ: підірвати в Зоні кілька вакуумних снарядів з таким розрахунком, аби вони знищили все живе.

З військовими їхав Вова. Правило супроводжувати тих, хто перетинає кордон Зони, й досі виконувалося неухильно.

Вова, що чомусь нервував, поспитав:

— А як же оті вакуумні снаряди працюють, що все живе гине, а руйнування не відбувається?

Молодші військові мовчали: не прийнято патякати про військове завдання. Військова таємниця! Лише один, старший за званням, озвався:

— Бінокль є? Ото зараз закладемо снаряди, від’їдемо якнайдалі. Звідтіля сам все й побачиш.

Вова нервово запитав:

— А птахів той вибух знищить?

Військовий підтвердив:

— Ті, що будуть в радіусі дії, загинуть. А вже як після вибуху нові налетять, ми тут нічого не вдіємо.

Військові розвернули мапу, перевірили, чи вірно приїхали. Далі всі повистрибували з кузова й почали закладати кілька снарядів.

Вова теж вийшов. Потім відійшов трохи вбік і почав неголосно гукати:

— Яша, Яша! Яшка!

Та птах не озивався.

Вова вже перестав критися, гукнув щосили:

— Яків!

Марно.

Військові повернулися. Старший спитав:

— Це ти кого гукаєш? Поблизу ж жодної живої душі немає! Зону оточено, миша не прошмигне. Людей заздалегідь вивезли на небезпечну відстань. Зараз почнеться!

Автівка від’їхала на невеличкий пагорб, щось кілометрів за сім від снарядів.

Вова припав до бінокля.

Спочатку все було як і зазвичай.

Раптом — вибух. В повітря піднявся «гриб», що був дуже схожий на «гриб» від атомної бомби, тільки маленький. Світлового випромінювання не було, а досить потужній повітряний вихор пішов не від епіцентру вибуху, а навпаки, до нього, затягуючи усередину все живе й неживе.