Савченко Иванович: Назустрiч зорям

Вгорі в стіні блищала смуга герметичних дверей безпеки, якими ще ні разу ніхто не користувався: вони були передбачені в усіх кабінах зорельота на випадок, якщо метеорит проб’є оболонку корабля і повітря почне витікати з коридора в простір. Новак зламав скло автомата, який приводив у дію двері, підкрутив потрібні важельки, і важка броня м’яко опустилася в напрямі до підлоги. Ло Вей міцно закрутив два затвори — вгорі і внизу дверей.

Усе це було пророблено так швидко, що в залі навіть не встигли нічого збагнути. Та тільки-но Новак прийняв руку з автомата, як раптом відчув, що вчинив підло; щось невимовно брудне і мерзенне увірвалося в ясний світ його думок і вчинків. Там, за дверима, були товариші, з якими він жив, працював, переживав небезпеку і поділяв радощі удач: палкий, завжди захоплений новими ідеями Торрена; спокійний і розумний експериментатор Патрік Лоу, Максим, з яким вони пережили невдачу і горе першої експедиції на Дивну планету; Сандро Малий… Антон глянув на Ло Вея і прочитав в його очах те саме: огиду, відразу до нього і до себе.

Реакція була настільки сильною, що вони обидва мало не кинулися відгвинчувати затвори, але вчасно оволоділи собою.

— Антоне, навіщо ви розігнали зореліт до такої швидкості? Важко буде повертатися на розрахункову траєкторію.

— Щоб знищити рій напевно… Так вийшло за обчисленням… — голос капітана звучав уривчасто. Новак щойно закінчив установлювати контейнер з антигелієм на носі ракети і тепер, прихилившись до стіни кабіни, розшивав скафандр. — Бачите, наша розвідувальна ракета не може розвинути прискорення більше ніж один кілометр за секунду… Якщо «Фотон-2» і рій летітимуть на малих швидкостях, вона пройде відстань між ними за 45–50 секунд. Це величезний часу сприйнятті «ракеток». Вони встигнуть її помітити і обігнути або просто розлетітися на всі боки. Довелося б випустити дуже великий заряд антигелію — майже половину нашого запасу. Це було б небезпечно для зорельота, вибух міг би пошкодити його, розумієте?..

— І ви вирішили використати релятивістські ефекти? — спитав Ло Вей, не одриваючи погляду від пульта керування ракети: він налагоджував прилади на автоматичну роботу. — Уповільнення темпу часу, збільшення інерційної маси «ракеток»?

— Так. І зростання зустрічної швидкості… Ми виграємо в часі в шість разів. Тепер «ракетки», якщо й устигнуть помітити зустрічне тіло, — не зможуть відхилитися… Все готово?

— Готово. — Ло Вей встав, востаннє окинув поглядом прилади, задумливо повторив: — Усе готово!

Через сполучну камеру вони вийшли з ракети в коридор зорельота. Новак вимкнув струм електромагнітних тримачів: тепер розвідувальна ракета висіла в жерлі електромагнітної катапульти, з’єднана з «Фотоном-2» тільки силою тяжіння.

Антон і Ло попрямували в носову частину зорельота, до пульта керування катапультою. Лунка тиша коридор а насторожено вслухалася в дріб кроків. Ло Вей зупинився біля дверей залу.

— Дивіться, Антоне!

В броньованому щиті зяяла овальна діра з нерівними оплавленими краями. Ло Вей просунув у неї голову, глянув у зал — там було порожньо.

— Вирізали струмом… — Новак помацав пальцями краї діри. — Тепер вони шукають нас. Ходімо швидше!

Небо позаду зорельота складалося з концентричних Звітних кіл, які описували зорі. Найближча вже загубилася у просторі, що швидко обертався. В тому місці, де сходилися зоряні кола, в темряві летів рій «ракеток».

Ло Вей спрямував на нього параболічні антени радіотелескопів. На екрані з’явилася куля з безлічі цяток. Видно було, як «ракетки» повільно снували в рої.

Минуло трохи більше чотирьох годин з тієї миті, як зупинилися двигуни, і протягом усього цього часу Новака не покидала гарячкова думка: швидше кінчати! Нервове напруження втомило його… Ло зосереджено обчислював точну відстань між зорельотом і роєм, щоб передати останні поправки для автоматів ракети.

— Ну? — спитав Новак.

— Зараз… — Ло Вей повернув кілька рукояток на пульті, потім, щось згадавши, підвів голову: — Антоне, треба попередити їх, що зараз буде поштовх.

— Правильно! Ще покалічаться, — капітан увімкнув мікрофон: — Увага! Максим, Сандро, Лоу, Торрена, слухайте! Через кілька секунд ви відчуєте поштовх, сила якого дорівнюватиме приблизно трьом прискоренням земного тяжіння… Увага! Де б ви не перебували, закріпіться в кріслах або візьміться за поручні.

У цю мить від ударів загриміли двері рубки. Новак розгублено глянув на Ло Вея: