Едмонд Гамільтон - Зоряні королі

Арн Аббас давно вже намагається переконати зоряні королівства об’єднатися і покінчити з ворожнечею та війнами. Але диктатор Ліґи Шорр Кон інтригує проти цієї політики, розпалюючи у дрібних королівствах сепаратистські настрої.

Почуте вразило Джона Ґордона, людину XX століття.

Він приголомшено дивився на карту. Вель Квен продовжував:

— Я навчу вас користуватися думкозаписами, і тоді ви зможете самостійно вивчити нашу історію.

У наступні дні, поглиблюючи знання мови, Ґордон вивчав також історію світу за минулі 2 тисячі століть. Касети думкозаписів розгортали перед ним епічну сагу завоювання зірок.

Видатні подвиги, жахливі катастрофи у космічних хмарах і туманностях, жорстокі сутички з чужим нелюдським розумом… Земля була дуже маленькою і далекою, щоб керувати зростаючими володіннями людини. У зоряних системах виникали свої уряди, які дали початок нинішнім королівствам. Так виникла і велика Середньо-Галактична Імперія, якою тепер правив Арн Аббас.

— Вам, ймовірно, хочеться побачити побільше, перш ніж ви повернетеся до свого часу, — сказав одного разу Вель Квен. — Для початку я хочу показати, як виглядає тепер ваша Земля. Станьте-но на цю пластину.

Він стояв на великому кварцовому диску, одному з двох, вмонтованих у підлогу. Ґордон нерішуче став поряд.

— Це телестерео. Воно діє практично миттєво на будь-якій відстані, — пояснив Вель Квен і поклав палець на перемикач.

— Ньюар — найбільше місто Землі. Правда, воно набагато скромніше багатьох зоряних столиць…

І раптом Ґордон опинився зовсім у іншому місці. Він знав, що знаходиться у лабораторії, але одночасно стояв на такому ж кварцовому диску, на вершині іншої вежі, теж дуже високої, і під ним стелилося величезне прекрасне місто. Кругом біліли терасовані піраміди. На терасах квітли сади. Подекуди з зелені виступали барвисті альтанки, під деревами гуляли люди. Далеко на обрії виднівся космопорт, там рядами стояли зорельоти. Серед них височіло кілька масивних, грізного вигляду бойових кораблів, прикрашених зображенням комети — емблемою Імперії.

Вель Квен переключився на інший стереоприймач у Ньюарку. Ґордон мигцем побачив місто зсередини — зали і коридори, квартири і цехи, гігантські підземні атомно-енергетичні станції. Раптом вся ця картина зникла. Вимкнувши телестерео, Вель кинувся до вікна.

— Корабель! — скрикнув він. — Не розумію. Кораблі тут ніколи не приземляються!

Ґордон почув гул і побачив продовгуватий, стрункий, сяючий апарат, що швидко спускався до одинокої вежі. Вель Квен не приховував тривоги.

— Це бойовий корабель, крейсер-розвідник, але на ньому немає емблеми. Тут щось не так!

Блискучий корабель уже спустився на плато, за чверть милі від вежі. Одразу відчинилися люки, звідки вибігло десятка два людей у сірих мундирах і шоломах, з довгоствольними пістолетами в руках.

— Це форма Імперії, але їх не повинно бути тут… — На зморшкуватому обличчі Вель Квена читалося здивування і тривога. — Треба повідомити Ньюар!

Та тільки-но він повернувся до телестерео, як знизу почувся гучний тріск. — Вони ламають двері! — скрикнув Вель Квен. — Швидше! Джон Ґордон, беріть…

Ґордон так і не дізнався, що хотів сказати йому Вель Квен, бо у цей момент нападники увірвалися до кімнати. Виглядали вони дивно. Обличчя їх були безбарвні, неприродньо бліді.

— Солдати Ліґи! — скрикнув Вель Квен і кинувся до телестерео. Ватажок нападників підняв свій довгий, тонкий пістолет. Звідти вилетіла крихітна кулька, яка вп’ялася у спину Вель Квена і вибухнула. Старий упав як підкошений. Ґордон, занімілий було від подиву, з лютим криком кинувся вперед. Один із солдатів підняв пістолет.

— Не стріляти, це Зарт Арн! — крикнув офіцер, який застрелив Вель Квена. — Взяти живим!

Ґордон поцілив кулаком комусь у обличчя, але його вже схопили та скрутили руки за спиною. Він виявився настільки ж безпорадним, як розлючена дитина.

— Принц Зарт, — квапливо звернувся до нього блідий офіцер. — Мені шкода, що так вийшло з вашим колегою, але він збирався викликати допомогу, а про нашу появу тут ніхто не повинен знати. Вам особисто ніщо не загрожує. Ми прибули, щоб доставити вас до нашого вождя.

Ґордон спантеличено дивився на цю людину. Те, що відбувалося здавалося йому диким сном. Ясно було одне: ніхто не сумнівається, що він справжній Зарт Арн. І це природно, оскільки він і був Зарт Арном, принаймні зовні.

— Що це означає? — гнівно запитав він. — Хто ви такі?