Валерій Поляков - Щоденники дракона

Отже викладачі були б набагато більше здивовані, якби Лам, скажімо, взагалі не з'явився б до них найближчими днями.

В читальних залах центрального сховища підтримувалася постійна, відносно низька, температура. Тому Лам сидів у зимовій куртці. Освітлення тут давали великі матові кулі, що висіли під стелею. Тепла від них не було. Вочевидь, це була якась магія, та ельф не знав про неї нічого. Читання так захопило його, що увечері служники силоміць виставляли його за двері. А вранці він завжди був першим з відвідувачів, що з'являлися у читальному залі. Переданий деканом історичного факультету наказ і отримана перепустка зробили свою справу: Ламеніль міг цілком вільно копатися серед копій, вік самих текстів яких сягав майже мільйона років.

Вдома вони з друзями спілкувалися мало. Розходились хто куди з самого рання, і разом збиралися тільки ввечері. У халупці, яку вони найняли для зимівлі, було лише дві малесенькі кімнати. Перша правила за кухню, вона ж їдальня, вона ж чоловіча спальня. Другу віддали Маарі. У цій кімнаті вмістилося ліжко, вішалка для одягу та маленька скриня. Решту місця займав килимок, щоб не треба було ставати босими ногами на підлогу. Та дівчина мала свою кімнату просто за розкіш. Лам та Рав для спання пристосували широкі лави, на які поклали мішки із сіном, а зверху — свої дорожні постелі.

Вдень гном ішов до кузні, куди влаштувався на зиму слідкувати за горном, підкладати вчасно вугілля та поганяти коня, що качав міхи. Роботи було небагато, а плати достатньо, щоб оплатити житло та харчі на зиму для трьох. Допомагали і виходи на полювання.

Як прийде весна, тоді вже гуртом наймуться на якусь ферму, щоб заробити грошей на дальшу путь.

Маарі майже весь час проводила вдома: ремонтувала одіж для всіх, шила нові сорочки, білизну, готувала смачну домашню їжу і багато читала, беручи книжки у міській книгозбірні.

У вихідні дні вони втрьох ходили на полювання, прогулянки, а вечорами до театрів, що їх у Фісбенесі було аж три. Часто Лам розповідав друзям те, що вичитував у книгозбірні. То були дивні розповіді.

Наведемо лише кілька уривків з прочитаних ним рукописів:

Рукопис перший.

«Того року гномський король Улімбрік, зібравши військо, пішов війною на сусідні поселення ельфів, що розселилися долинами біля гір Алрал. І першу битву виграв Улімбрік. Та загордували вояки гномські, маючи ельфів переможеними. Віддалися у завойованих селищах грабіжництву та пияцтву. І під ранок, коли спали вони, лучники ельфів засипали їх становище стрілами, що несли на собі палаюче ганчір'я. Й почали вибивати гномів, бо видно було тих біля палаючих шатер та куренів, ельфи ж були у темряві.

Упродовж трьохсот років йшли ті війни між гномами Улімбріка та ельфами. Полягло у тих війнах гномів до ста тисяч душ, а ельфів у п’ятеро більше, бо раніше ельфи не воювали ні з ким.

Нині від того минулося вже тисяча років, а війни все тривають, хоча нинішні правителі й не пам’ятають, з чого воно почалося.»

Рукопис другий.

«Розвиток науки за останні кілька тисяч років все більше прискорюється. Навіть за життя одного покоління відбуваються значні зміни…

З єдиного приводу доводиться шкодувати — всі досягнення науки спрямовуються проти нас самих…

Так життя у країнах, де при владі стоять древні династії, стає все нестерпнішим. А у так званих „демократіях“ правителі, що отримують владу лиш на певний час, грабують підлеглих не згірше за старих королів, бо…

… життя у тих кількох країнах, де встановилася так звана анархія, виявилось просто не можливим. Бо найгірше управління все таки гарантує населенню хоча б життя…»

Рукопис третій.

«У ті часи, коли населення Верласької імперії піднялося на боротьбу з останнім імператором з династії Гулів, в одній ельфійській сім’ї народився хлопчик, якому судилося стати засновником нашого держави. Ім’я його, нині відоме всьому світові — Нінелас, на одному із древніх діалектів означає — „Руйнівник“. Він дійсно ним став…

……………………………

Олігархічний лад, заснований з самого початку на брехливих обіцянках рівності і справедливого розподілу достатку…

В той час, як у більшості країн можновладці вимушені притримувати свої забаганки хоча б через страх розголосу, у Верландії, де політична поліція не давала ходу щонайменшій критиці стосовно до правлячих кіл…

……………………………

Магія підпадала під суворі заборони. Єдиним покаранням за непослух була смерть…