Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Я не питав.

Він зрізав шлях на схід через місто. Казові хотілося зробити гак, аби лише на власні очі побачити, що відбувається в Західній Клепці. Через шуанську атаку і спалах чуми будинки задоволень майже збезлюдніли. На кількох вулицях звели барикади, щоб посилити карантин навколо «Крамнички солодощів» і «Звіринця». Подейкували, що цього місяця Гелін Ван Уден не покриє навіть витрат на оренду. Яка халепа!

Трапові човни не курсували, тож Казові довелося піти до фінансового району пішки. Прокладаючи собі шлях уздовж невеличкого порожнього каналу, він помітив, що від води здіймається густий туман. Уже за кілька кроків він став таким щільним, що Каз майже нічого не бачив. Мокрий і вологий туман чіплявся до пальта й абсолютно не пасував до цього теплого весняного дня. Бреккер зупинився на невисокому містку, що перетинав канал, і чекав, приготувавши ціпок. За мить ліворуч від нього з’явилося три постаті в каптурах. Ще три з’явилися праворуч. Попри відсутність вітру, їхні сині мантії хвилями розвівалися в повітрі. Щодо цього Каз мав рацію, але їхні маски не були зіткані з імли. Натомість справжня Рада Потоків — чи ті, хто надзвичайно вдало нею прикидався, — мала на обличчях щось, що створювало враження, наче дивишся в нічне зоряне небо. Чудовий ефект.

— Казе Бреккере, — озвався Плинороб, що йшов на чолі групи. — Де Кувей Юл-Бо?

— Помер і зник назавжди. Перетворився на попіл на Баржі Женця.

— Де справжній Кувей Юл-Бо?

Каз здвигнув плечима.

— Повна церква людей бачила, як його застрелили. Медик засвідчив його смерть. Більше нічим не можу вам допомогти.

— Ти не хочеш нажити собі такого ворога, як Рада Потоків, юначе. Жоден із твоїх кораблів більше ніколи не випливе з порту. Ми затопимо П’яту Гавань.

— Та будь ласка. Я більше не володію часткою в П’ятій Гавані. Якщо ви хочете зупинити мої вантажі, вам доведеться зупиняти всі кораблі, що припливатимуть до гавані чи вирушатимуть із неї. Я не крамар. Я не винаймаю кораблі й не реєструю торговельні декларації. Я — злодій і контрабандист. Спробуйте мене схопити, і виявиться, що ви намагаєтеся схопити повітря.

— Чи відомо тобі, як легко потонути? — поцікавився Плинороб. Він підвів руку. — Це може статися будь-де.

Каз раптом відчув, як легені наповнилися водою. Він закашлявся, виплюнув морську воду і склався навпіл, хапаючи ротом повітря.

— Скажи нам те, що ми хочемо знати, — наказав Плинороб.

Каз уривчасто вдихнув.

— Я не знаю, де Кувей Юл-Бо. Можете втопити мене просто на цьому місці, але нічого не зміниться.

— Тоді ми, мабуть, знайдемо твоїх друзів і втопимо їх у їхніх ліжках.

Каз закашлявся і знову сплюнув.

— І, мабуть, виявиться, що вежі-обеліски потрапили під карантин. — Рада Потоків неспокійно засіпалася, туман рухався разом із ними. — Це я увімкнув сирени. Я створив цю чуму, і я її контролюю.

— Це блеф, — озвався Плинороб; його рукави мерехтіли в тумані.

— Перевірте мене. Я поширю хворобу навколо кожної вашої вежі. Вони стануть епіцентрами епідемії. Гадаєте, Торговельна Рада вас не закриє? Не вимагатиме від вас нарешті назватися? Імовірно, вони зрадіють вибаченням.

— Вони не наважаться. Якби не ми, ця країна пішла б на дно.

— Вони не матимуть вибору. Публіка закликатиме до дії. Вони спалять вежі до пня.

— Потворний хлопець.

— Кеттердам складається з потвор. Просто так сталося, що в мене найдовші зуби.

— Таємниця юрди парем не повинна ніколи відкритися світові. Інакше жоден Гриша більше ніколи не буде в безпеці. Ані тут, ані в іншому місці.

— Тоді вам пощастило, що вона померла разом із тим бідолашним шуанським дитям.

— Ми не пробачимо цього, Казе Бреккере. Одного дня ти пошкодуєш про свою зухвалість.

— Знаєте, що? — озвався Каз. — Коли цей день настане, позначте його в календарях. Думаю, чимало людей захочуть влаштувати гучну вечірку.

Постаті стали зникати, а коли туман нарешті розсіявся, Каз не побачив і сліду від Ради Потоків.

Він похитав головою й рушив уздовж каналу. У Кеттердамі траплялися надзвичайні речі. Він ніколи не дозволяв тобі занудьгувати. Можна було не сумніватися, що Рада Потоків захоче від нього чогось у майбутньому і Казові доведеться їм це дати.

А зараз у нього були незакінчені справи.

неж не думала, що зможе дістатися сходами до ліжка. Як їй вдалося провести стільки годин за вечерею з Джаспером та Віланом?