— А як щодо того, що я штовхну тебе в канал і ми подивимося, чи вмієш ти плавати? — запропонував Вілан, надзвичайно майстерно копіюючи розлючений Казів погляд.
Джаспер здвигнув плечима.
— Я чув, що він — один із найзаможніших людей у Кеттердамі. Я б із ним не сперечався.
Кувей ображено шмигнув носом і ліг на дно човна, акуратно склавши руки на грудях.
— Ні, — заперечив Каз. — Ні. Тілозбирачі не завдають собі клопоту складати їх.
Кувей простягнув руки вздовж тіла. Наступним був Кольм, і Джасперові негайно закортіло забути образ батька, що випростався, наче мрець.
Скориставшись ковдрою, вони підняли Матаяса на борт, а потім висмикнули з-під нього тканину. Ніна забрала з хлопцевих грудей квіти й розсипала їх по воді, а потім лягла поруч із ним.
Ротті відштовхнувся довгим дерев’яним веслом від піщаного дна каналу. Баржа відпливла від пристані. У темряві він нічим не відрізнявся від інших тілозбирачів, що везли каналами свій моторошний вантаж. Лише чумні човни можуть вільно пересуватися містом і випливати з гавані, збираючи мерців, щоб відвезти їх для спалення на Баржу Женця.
Ротті повезе їх через промисловий район, куди втекли після аукціону біженці-гришники, знявши свої сині мантії, які вдягали, щоб видати себе за Раду Потоків. Каз знав, що перевезти так багато Гриш, не привернувши уваги, неможливо. Тож вони скористалися таємним переходом між посольством і шинком, а потім урочисто прошпацирували містом у синіх роздмуханих мантіях, прикриваючи обличчя імлою і проголошуючи свою силу, замість того щоб приховувати її. Джаспер підозрював, що це був йому урок, якщо він захоче його вивчити. Серед гришників було лише чотири справжніх Плинороби, але цього було достатньо. Авжеж, була ймовірність, що на аукціоні з’явиться справжня Рада Потоків, але, зважаючи на кількість згадок про неї, Каз вирішив, що варто ризикнути.
Гришники і Штурмгонд чекатимуть посадки неподалік від Солодкої Жили. З ними на борту Ротті повеслує з гавані, а потім запустить сигнальну ракету там, куди слід буде приплисти Штурмгондовому кораблю, щоб забрати їх. Це був єдиний спосіб вивезти з міста групу гришників-біженців, фермера, який допоміг обдурити цілу Торговельну Раду, і хлопчика, який — ще кілька годин тому — був найрозшукуванішим заручником у світі.
— Вам доведеться не ворушитися, — пробурмотіла Інеж.
— Я заклякну, як у могилі, — запевнила Ніна.
Баржа ковзнула до каналу, і дівчина підвела руку, щоб попрощатися; її долонька здавалася яскравою білою зіркою на темному тлі. Усі ще довго стояли біля крайки води, аж поки човен не проковтнула темрява.
Якоїсь миті Джаспер помітив, що Бреккер зник.
— Він не з тих, хто прощається, правда? — пробурмотів стрілець.
— Він не прощається, — погодилася Інеж. Вона не відводила погляду від вогнів каналу. Десь у садку защебетала нічна пташка. — Він просто дозволяє піти.
аз поклав хвору ногу на невисокий ослінчик і слухав звіт Аніки про заробітки «Воронячого клубу» та стан справ із потоком туристів до Східної Клепки. Від Кувейового аукціону й чумної паніки минуло три тижні, і в кабінеті Пера Гаскеля на першому поверсі Рейки тепер оселився Каз. Ночував він і далі під дахом, але вести справи було зручніше з Гаскелевого барлогу. За прогулянками вгору та вниз сходами Бреккер не сумував, а його старий кабінет тепер здавався порожнім. Хай би де він сідав, намагаючись трохи попрацювати, одразу помічав, що прикипає поглядом до віконного виступу.
Місто поки що не повернулося до нормального життя, але це подарувало кілька цікавих можливостей. Люди приготувалися до затяжного спалаху чуми, ціни в Клепках упали, і Каз швиденько скористався перевагами. Він придбав будівлю поруч із «Воронячим клубом», щоб вони могли розширитися, і навіть став власником невеличкого приміщення в Ліді. Коли паніка вщухне й повернуться туристи, Каз чекав на баранців значно вищого класу, з яких можна буде настригти грошенят. Також він викупив за розумну ціну частку Пера Гаскеля у «Воронячому клубі». Зважаючи на проблеми в Бочці, Каз міг отримати її задарма, але не хотів, щоб хтось занадто жалів старого.
Коли до міста повернеться Пекка Роллінз, Каз знайде спосіб ізолювати його від бізнесу. Найменше Бреккерові хотілося, щоб результати його тяжкої роботи опинилися в кишенях Роллінза.
Читать дальше