Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Я викреслив його зі свого заповіту, щойно завагітніла Еліс. Вілан ніколи не побачить ані копійки моїх грошей.

Члени Торговельної Ради здивовано забурмотіли.

— Ви впевнені? — перепитав Каз. — Я переконаний, що Вілан казав мені, що ви двоє помирилися. Звісно, усе це було до цих потворних справ.

— Моя воля надзвичайно чітка. Копія заповіту лежить у... — Ван Ек замовк на півслові. Вілан побачив, як на батьковому обличчі з’явився переляк. — У сейфі, — прошепотів чоловік.

Не минуло й секунди, як Вілан усе зрозумів. Шпехт підробив листа для капітана корабля, написаного рукою його батька; то чому б йому не підробити ще дещо? «Часом порядний злодій не лише бере. Він залишає дещо по собі». Тієї ночі, коли вони прослизнули до батькового кабінету, Каз не лише намагався вкрасти печатку. Він підмінив Ван Еків заповіт підробкою. Вілан пригадав, що сказав Бреккер: «Ти розумієш, що ми крадемо твої гроші?» Саме це він і мав на увазі.

— Є ще одна копія, — пригадав Ван Ек. — Мій адвокат...

— Корнеліс Смеет? — підказав Бреккер. — Ви часом не знаєте, він не розводить тих своїх сторожових собацюр? Коли тренуєш тварин, щоб вони слухалися, відбувається дещо кумедне. Часом ними стає занадто легко командувати. Краще нехай вони залишаються трохи дикими.

«Неможливо виграти, граючи в одну гру». Як давно Каз планував передати Віланові імперію його батька?

— Ні, — заскавчав Ван Ек, хитаючи головою. — Ні. — Із дивовижною силою він відштовхнув своїх вартових. — Ти не можеш дозволити цьому кретинові контролювати мої кошти, — крикнув він, показуючи на Вілана своїми тремтячими руками. — Навіть якби я хотів зробити його спадкоємцем, він для цього недієздатний. Він не може читати, не може написати в рядок на сторінці простеньке речення. Він ідіот, у цього хлопця не все гаразд із головою.

Вілан помітив переляк на обличчях членів Торговельної Ради. Коли він був дитиною, це неодноразово снилося йому в нічних жахіттях — усім навколо повідомляють про його вади.

— Ван Еку! — вигукнув Радмейкер. — Як ви можете казати такі речі про свою власну плоть і кров?

Ван Ек божевільно розреготався.

— Принаймні це я можу довести! Дайте йому щось прочитати. Давай, Вілане, покажи всім, яким видатним бізнесменом ти можеш стати.

Радмейкер поклав руку хлопчикові на плече.

— Ти не мусиш задовольняти його шалені забаганки, синку.

Але Вілан нахилив голову набік, у його голові виникла ідея.

— Усе гаразд, пане Радмейкер, — запевнив він. — Якщо це допоможе нам покласти край цій катастрофічній справі, я задовольню волю свого батька. Правду кажучи, якщо ви маєте тут документ про передачу повноважень, я можу його одразу підписати й почати збирати кошти на захист мого батька.

Зі сцени почулося бурмотіння, а потім з’явилася тека з документами для укладення угоди. Вілан зустрівся поглядом із Джаспером. Цікаво, чи зрозумів він, що саме Вілан збирався зробити.

— Це мав підписати Кувей Юл-Бо, — пояснив Драйден, — але угоду так і не було укладено. Тут десь має бути документ про передачу повноважень.

Він простягнув теку Віланові, але Джаспер вихопив її і почав гортати.

— Його мусить прочитати він, — заволав Ван Ек, — а не інший хлопець!

— Сподіваюся, першою твоєю інвестицією буде купівля намордника, — пробурмотів Джаспер.

Він простягнув Віланові документ. Це могло бути що завгодно. Вілан бачив слова, впізнавав їхні обриси й не міг сформулювати їхнього значення. Але він чув у голові музику, ту витівку пам’яті, якою він так часто користувався в дитинстві — Джасперів голос читав йому біля входу до Святої Гільди. Хлопчик побачив блакитні двері, відчув аромат гліцинії.

Вілан відкашлявся і вдав, що вивчає сторінку:

— Цей документ, засвідчений перед обличчям Ґхезена, відповідає чесним діловим стосункам людей, уповноважених Керчем і його Торговельною Радою, і підтверджує передачу всього майна, нерухомості та законної власності... — Він витримав паузу. — Гадаю, тут мають бути наші імена... Яна Ван Ека в керування Віланові Ван Еку до того часу, поки Ян Ван Ек знову не буде спроможним вести... свої власні справи. Мені справді потрібно читати далі?

Ван Ек із роззявленим ротом витріщався на Вілана. Члени Торговельної Ради хитали головами.

— Авжеж ні, синку, — заспокоїв його Радмейкер. — Гадаю, ти й так чимало зазнав. — Він кинув на крамаря сповнений жалю погляд. — Відведіть його до Ратуші. Можливо, нам знадобиться знайти і для нього медика. Щось, мабуть, сплутало йому розум і поселило в його голові ці божевільні думки.