Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Це якийсь фокус, — сказав Ван Ек. — Чергова Бреккерова витівка. — Він вирвався з рук вартових і кинувся до Вілана, але Джаспер загородив йому шлях, схопивши за плечі й утримуючи на відстані випростягнутих рук. — Ти зруйнуєш усе, що я збудував, усе, що збудували мій батько і його батько. Ти...

Джаспер нахилився і сказав йому так тихо, щоб ніхто більше не зміг почути:

— Я можу читати йому вголос.

— У нього дуже заспокійливий баритон, — додав Вілан, і тоді вартові потягнули батька проходом.

— Вам це так не минеться! — галасував Ван Ек. — Тепер я знаю, яку гру ти ведеш, Бреккере. Я маю гостріший розум...

— Гострити лезо можна скільки завгодно, — озвався Каз, підходячи до друзів біля вівтаря, — кінець кінцем усе однаково залежатиме від якості металу.

Ван Ек завивав:

— Ви навіть не знаєте, чи це справжній Вілан! Він може носити обличчя іншого хлопчика! Ви не розумієте...

Решта членів Торговельної Ради йшла за ним назирці, усі здавалися трохи приголомшеними.

— Він втрачає глузд, — припустив Драйден.

— Ми мали здогадатися, що Ван Ек збожеволів, коли він уклав союз із тим негідником Пеккою Роллінзом.

Вілан простягнув Радмейкерові документ про передачу повноважень.

— Можливо, буде краще, якщо ми відкладемо це. Здається, я трохи збентежений.

— Звичайно. Ми отримаємо копію заповіту в Смеета й переконаємося, що все гаразд. Усі належні папери можемо надіслати до твого будинку.

— Мого будинку?

— Хіба ти не повернешся до будинку на Ґельдстраат?

— Я...

— Авжеж, повернеться, — запевнив Джаспер.

— Я не розумію, — озвалася Еліс, і покоївка ніжно погладила її. — Яна заарештували?

— Еліс, — звернувся до неї Каз. — Як ти ставишся до того, щоб перечекати в селі, поки всі ці брудні справи завершаться? Подалі від загрозливої чуми. Може, у тому чарівному будиночку біля озера, про який ти згадувала?

Обличчя Еліс засяяло, але потім вона завагалася.

— Як гадаєш, це цілком порядно? Коли жінка покидає чоловіка в такий час?

— Правду кажучи, це твій обов’язок, — заспокоїв її Каз. — Зрештою, хіба ти не повинна перш за все піклуватися про малюка?

Джаспер закивав із мудрим виглядом.

— Свіже сільське повітря, безліч полів, де можна... пострибати. Я виріс на фермі. Тому я такий високий.

Еліс насупилася.

— Ти трохи зависокий.

— Це була по-справжньому велика ферма.

— І ти зможеш далі навчатися музики, — додав Вілан.

Тепер очі Еліс радісно заіскрилися.

— У пана Баяна? — Її щічки зашарілися; дівчина кусала губу. — Напевно, так буде найкраще. Для малюка.

оли навколо вже гущавіли вечірні сутінки, вони разом підійшли до Ван Екового будинку: Каз спирався на ціпок, Еліс — на руку покоївки. На вулицях було моторошно безлюдно. Час від часу їм траплялася міська варта, і Джасперове серце починало гупати від думки, що їхні неприємності можуть знову початися спочатку. Але тепер, коли Ван Ека й Пекку Роллінза було так ретельно дискредитовано, міська варта мала інші проблеми, з якими слід було боротися, а спалах епідемії в Бочці неабияк допоміг бандам заволодіти їхньою увагою. Здавалося, що всі мешканці міста, законослухняні й незаконослухняні, поралися коло своїх справ і погодилися дати Джасперу та його друзям спокій.

Але до всього цього Джасперу було байдуже. Стрільцеві потрібно було лише переконатися, що його батько в безпеці. Він страшенно хотів піти до пекарні, але не міг ризикувати, щоб за ним простежили.

Всередині аж свербіло, проте зараз Джаспер міг із цим упоратися. Можливо, допомогло використання його сили. А може, у нього запаморочилося в голові від бійки. Минуло занадто мало часу, щоб намагатися все розплутати. Але принаймні сьогодні Джаспер міг пообіцяти не робити жодних дурниць. Він сидітиме в кімнаті, висотуючи колір із килима, або вправлятиметься в стрільбі чи змусить Вілана прив’язати себе до стільця, якщо доведеться. Джаспер хотів знати, що станеться далі. Він хотів бути частиною цього.

Хай там який скандал заплямував сьогодні Ван Екове ім’я, ліхтарики все одно світилися у вікнах, а служники радісно відчинили двері Еліс і паничеві Вілану. Коли вони минали схожу на їдальню кімнату, де бракувало стола, Джаспер глипнув угору на велетенську дірку в стелі. Видно було аж на другий поверх, прикрашений вишуканою різьбою по дереву.