Ли Бардуго - Королівство шахраїв

— Ніно.

Його голос, його чарівний голос. Він був такий самий. Ніна стиснула хлопцеву руку, шукаючи його в чорному погляді. Але Матаясові очі були кольору північної криги, блакитні, чисті. Усе було не так.

Інеж уклякла поруч із нею.

— Ніно, дозволь йому піти.

— Я не можу.

Мара обійняла дівчину за плечі.

— Дозволь йому піти до його бога.

— Він мусить бути тут, зі мною.

Ніна торкнулася його холодної щоки. Мусить бути спосіб повернути його, виправити все. Скільки неможливого вони зробили разом?

— Ти знову зустрінеш його в наступному житті, — заспокоювала Інеж. — Але тільки за умови, якщо змиришся зараз.

Вони були споріднені душі, солдати, яким судилося воювати одне проти одного, знайти одне одного й занадто швидко одне одного втратити. Вона не триматиме його тут. Тільки не таким чином.

— Тоді в наступному житті, — прошепотіла Ніна. — Іди. — Вона спостерігала, як його очі знову заплющилися. — Фарвелл, — сказала дівчина фієрданською. — Нехай береже тебе Джел, поки я не зможу знову цього зробити.

атаясові знову наснився сон. Сон про неї. Навколо нього лютувала буря, далеко відносячи Нінин голос. Утім, на серці в нього було легко. Чомусь він знав, що вона буде в безпеці, що знайде прихисток від холоду. Він знову був на кризі та чув, як десь виють вовки. Але цього разу Матаяс знав: вони запрошують його додому.

ілан сидів на лаві неподалік від вівтаря церкви між Еліс та Джаспером. Равканці, шуанці та фієрданці побилися навкулачки; у результаті в кількох солдатів з’явилися синці й потекла кров, а фієрданському послу вивихнули плече. Звідусіль чулися розлючені розмови про торговельні санкції та покарання. Утім, тепер навколо вже встановилася якась подоба порядку. Більшість відвідувачів аукціону вже давно втекли самі або їх вигнала на вулицю міська варта. Шуанці пішли, погрожуючи воєнними діями у відповідь на смерть одного зі своїх громадян.

Фієрданці, вочевидь, помаршували до дверей Ратуші з вимогами знайти й заарештувати Матаяса Гелвара, але там їм повідомили, що невідкладні протичумні заходи забороняють скупчення людей. Вони мусили негайно повернутися до посольства, інакше ризикували, що їх приберуть із вулиць силою.

Люди відбулися синцями та струсами мозку, і Вілан чув, що юрба, панічно поспішаючи до дверей церкви, затоптала якусь жіночку і зламала їй руку. Утім, на лікування до шпиталів та клінік потрапило небагато людей. Ніхто не хотів ризикувати підхопити чуму, що ширилася Бочкою. Біля вівтаря залишилися лише члени Торговельної Ради та кілька офіцерів міської варти, які сварилися приглушеними голосами, подекуди зриваючись на крик.

Вілан, Джаспер, Еліс та її покоївка опинилися в лещатах міської варти, і хлопчик сподівався, що Каз мав рацію, коли наполягав, аби він залишався в церкві. Щодо офіцерів, він сам був непевен у свої відчуттях — вони його захищають чи тримають під вартою? З того, як Джаспер барабанив пальцями по колінах, Вілан дійшов висновку, що він почувався так само знервованим. Не допомагало також і те, що щоразу, коли хлопчик вдихав, ставало боляче, а голова здавалася замордованими надміру завзятим ударником литаврами.

Він перетворився на розвалюху, щойно мало не здійнявся заколот, репутацію Кеттердама розірвали на лахміття, та все ж Вілан посміхався собі.

— Ти чого такий щасливий? — поцікавився Джаспер.

Вілан глипнув на Еліс і прошепотів:

— Ми це зробили. Знаю, що Каз мав власні мотиви, але я достоту впевнений, що ми щойно запобігли війні.

Якби Равка виграла аукціон, шуанці чи фієрданці знайшли б якесь виправдання нападу на неї, аби тільки заграбастати Кувея. А так шуанець буде в безпеці; і, навіть якщо хтось інший урешті-решт розробить парем, равканці незабаром можуть узятися за виготовлення протиотрути.

— Може бути, — погодився Джаспер, зблиснувши білосніжною посмішкою. — Один невеличкий міжнародний інцидент — дрібниця для друзів.

— Здається, Кееґ зламав мені носа.

— І це після того, як Женя зробила його таким рівненьким і гарненьким.

Вілан завагався.