Антон Мухарский - Кістяк з Чорнобиля

«А от мене звати Лесик, — гордо виступив уперед сіамський кабан-близнюк. — А той, що в мене на спині, той Стасик. До речі, хочете свіженький анекдот про вашого колегу? “У Чорнобилі виростили найбільший у світі огірок і повезли його на міжнародну виставку. По дорозі огірок на хрін усіх з’їв”. Ха-ха-ха…»

«Я і мої друзі не терпимо штучний, до того ж неполіткоректний гумор, — трохи ображено форкнуло Педро-Кончітто. — І взагалі, на мою думку, анекдоти свідчать про недостатність інтелекту та освіти в того, хто їх розповідає. Ти, пардон, дрімучий натурал-телепень».

«Та ладно, пацани, не ображайтеся. Я ж абсолютно толерантний, політкоректний чувак. От вам анекдот про мене: “Чорнобильський конє­завод реалізує пєгасов, кєнтавров, єдінорогов і восьміногіх кабанов, що вміють розповідати анекдоти. Оптовим покупцям знижки…” Ха-ха-ха…»

«Ціную твою самоіронію», — криво посміхнулося Пед­ро-Кончітто перед тим як уперед виступила Чупакабра.

«Дуже приємно познайомитись», — зробила вона щось на кшталт кніксену, протягуючи прибульцям коротеньку лапу.

«У нас не прийнято ручкатись, — аж зашипіло на неї Педро-Кончітто. — Для нас протягнута рука — символ агресії».

«То як з ними вітатися?» — поцікавився басом крокодил Гєна.

«Тертися спинами, демонструючи одне одному політкоректне і толерантне ставлення», — відповів синій хрін.

«А якщо в мене нема спини?» — зауважив Лесик-Стасик.

«А-а-а-а, е-е-е-е-е…» — не знайшлося, що відповісти Педро-Кончітто.

«Оця ваша толерантність тільки до тих, кому ви нав’язуєте власні звички та звичаї, — форкнув кабан. — А хто незгоден — одразу тавруєте дикунами, не добираючи слів».

«Ето називається неперсоніфікований лівацький тоталітаризм. Я по радіо об етом слишал», — прогарчав крокодил.

«Чи не могли б ви пояснити причину вашого неочікуваного візиту», — спробував розрядити трохи напружену ситуацію Кістяк Кость.

«Із задоволенням! — вигукнуло Педро-Кончітто. — Але зробимо це трохи пізніше, коли з’явиться повня. А до того часу я пропоную гостям оглянути наші земні володіння…»

Після коротенької екскурсії хатою та обійстям усі мешканці Перунового хутора разом із прибульцями влаштувалися на ґанку бабиної хати. Велика червоно-золотава куля повного місяця тільки починала поставати над обрієм.

«Нарешті прийшов час відкрити вам Велику Таємницю! — патетично заявило Педро-Кончітто, задравши вгору єдине своє око. — Чи бачите ви цей місяць, який є четвертий за ліком, що його пам’ятає Земля. Три попередніх уже впали на вашу планету, спричинивши великі катастрофи. Насправді земний супутник рухається не по орбіті, як хибно вчать у ваших школах, а по спіралі, поступово наближаючись до Землі та перебираючи на себе її тяжіння. Від цього всі живі істоти починають збільшуватися в розмірах. Так було з гігантськими рослинами, коли впав перший місяць. Саме з них утворилися поклади нафти й газу, якими й досі користується людство. Другий місяць упав на Землю, коли на ній жили гігантські тварини, яких ви називаєте динозаврами, після чого вони теж зникли. Під час існування третього місяця на Землі розвинулась могутня цивілізація Атлантів, згадки про яку містять міфи всіх народів світу. Атланти — наші предки!

Саме вони, передбачаючи близький кінець, змайстрували золоті небесні колісниці, які ви вульгарно називаєте “тарілками”, та навчилися пересуватися в космосі зі швидкістю світла, колонізувавши інші придатні до життя планети. Саме після падіння Третього місяця на Землі почалася “ера мавп”, з яких і ведуть своє походження сучасні люди.

Але близько шести тисяч земних років тому нащадки Атлантів, які мутували до нашого вигляду, знов повернулися на Землю. Саме вони вживили мав­­пам “ген розумності” та передали певні технології. Після чого приблизно в один й той самий час на різних континентах почали виникати схожі цивілізації: Шумерська, Єгипетська чи, приміром, Мая».

«Стривай, то це ви подарували трипільцям гончарне коло, а ассирійцям перше колесо?» — замислено спитав Гєна, предки якого пережили динозаврів і пам’ятали падіння Другого місяця.

«Саме ми!» — гордо закивали головами прибульці.

«То це ви передали давнім єгиптянам карту зоряного неба, втілену в пірамідах, а сучасним вченим — знання, як розщепити атом?» — не вгавав крокодил.