Корнелия Функе - Володар драконів

— Ну, до Нової Зеландії ще далі, — зауважив Гільберт і переправився по своїй мотузці назад на письмовий стіл. — Однак це довгий шлях навіть для дракона, треба визнати. Довгий і небезпечний. Можна поцікавитися, як це вам спало на думку вирушити в таку подорож? Я чув від Роберта, що драконам зовсім непогано живеться там, на півночі?

Сірчана шкурка покосилася на Бена і кинула на щура застережливий погляд.

— Ага, розумію, — Гільберт Довгохвостий замахав лапками. — Ти не хочеш говорити при людині. Цілком природно. Ми, щури, теж немало натерпілися від людей, — Гільберт підморгнув Бену, який пригнічено похнюпився, не знаючи, куди очі подіти. — Тебе особисто, малий, це зовсім не стосується.

Щур-архіваріус притьмом підбіг до комп’ютера і застукав по клавіатурі:

— Отже, кінцевий пункт: Гімалаї. Мандрівники: один дракон, один кобольд. Видати відомості про: найбільш безпечний маршрут, небезпечні пункти, а також місця, які треба обов’язково уникати, найкращий час для подорожі. Натискаємо команду «Enter», — щур відкинувся назад із задоволеним виглядом. Комп’ютер задзижчав, як спійманий джміль, екран спалахнув — і згас.

— О ні, тільки не це! — Гільберт Довгохвостий скочив на клавіатуру і затарабанив по клавішах як божевільний, але екран залишався темним. Бен і Сірчана шкурка стурбовано перезирнулися. Гільберт, чортихаючись, зіскочив на письмовий стіл і закрив кришку комп’ютера.

— Я ж казав, — прошипів він. — Самі лише проблеми. І все через те, що в цю штуковину потрапило трохи солоної води. Може, ви також одразу зламаєтеся, якщо вас занурити в солону воду?

Він розлючено зіскочив зі столу на стілець, під яким розташовувався його кабінет, вправно спустився по гладкій ніжці і почав копирсатися в одній із коробок свого каталогу. Бен із Сірчаною шкуркою лягли на підлогу, щоб спостерігати за його діями.

— Отже, ти не зможеш нам допомогти? — запитала Сірчана шкурка.

— Зможу, не хвилюйся, — Гільберт витягнув із коробки мапу завбільшки з ніготь і кинув на письмовий стіл. — Оскільки ця чортова штуковина не хоче працювати, доведеться мені зробити все по-старому. Чи міг би хто-небудь із вас, велетнів, витягнути мені третю шухляду з тієї шафи?

Бен кивнув. Коли він потягнув шухляду, на нього посипалися географічні мапи, великі й маленькі, старі й нові. Маленькому архіваріусу знадобився деякий час, щоб вивудити ту, яку було треба. Мапа мала незвичний вигляд, таких Бену ще не доводилося бачити. Складена у безліч разів, вона була скоріше схожа на маленьку книгу, з обох боків якої стирчали вузькі білі стрічки.

— Мапа? — розчаровано запитала Сірчана шкурка, коли Гільберт із погордою розгорнув перед ними свій незвичний скарб. — У тебе нічого немає для нас, окрім мапи?

— А ти чого чекала? — щур ображено вперся лапками в боки. Сірчана шкурка не знала, що й сказати з цього приводу. Скривившись, вона з недовірою дивилася на мапу, що лежала перед нею.

— Дивіться уважно, — Гільберт Довгохвостий ніжно провів лапкою по морях і горах. — Тут половина земної кулі. І зовсім небагато білих плям, про які я нічого не зміг дізнатися. Як я вже казав, велика частина їх, як навмисне, розташована там, куди ви хочете потрапити. Бачите оці стрічки? — Він підморгнув обом і потягнув за мотузку, приторочену до краю мапи. Мапа тут же розчахнулася, виявивши під сподом другу.

— Неймовірно! — вихопилося в Бена. Проте Сірчана шкурка лише невдоволено скривилася:

— А це що таке?

— Це… — маленький архіваріус врочисто покрутив вуса. — Це мій власний винахід. Завдяки йому ви можете побачити будь-яку ділянку мапи, але у збільшеному вигляді. Зручно, правда? — він, помилувавшись на мапу, згорнув її і вщипнув себе за вухо. — Що ще? Ага, хвилинку.

Гільберт Довгохвостий взяв зі столу тацю, на якій стояло шість наперстків із кольоровими чорнилами. Поряд лежало гостро заточене пташине перо.

— Я запишу вам на згадку, що означає кожен із кольорів, — поважно мовив щур-архіваріус. — Звичайні позначення ви, мабуть, знаєте самі: зелений — рівнина, коричневий — гори, синій — вода, і так далі. Це всім відомо, але з моєї мапи можна дізнатися дещо інше. Отже, золотистою фарбою, — він вмочив перо в наперсток, — я малюю той маршрут, який вам рекомендую. Червоною, — він ретельно обтер перо об ніжку стільця і вмочив у червону фарбу, — я обводжу ті місця, які вам слід облітати стороною, тому що там воюють люди. Жовтий колір означає, що про ці місця я чув дивні історії — місця, до яких пристала біда, як слимаковий слиз, зрозуміли? І нарешті, сірий. Сірий означає: тут можна спокійно відпочити, — Гільберт обтер перо об власне хутро і запитально подивився на своїх замовників: