Террі Гудкайнд - Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Продовжуючи усміхатися, Річард запитав:

— А якою була Келен в дитинстві? Пані Сандерхолт задумливо подивилася вдалину і теж посміхнулася.

— Вона завжди була дуже серйозною — і разом з тим найчарівнішою дівчинкою з усіх, що я бачила. Вже в дитинстві вона мала не тільки магічний дар, але й сильний характер. Ніхто не здивувався, коли вона стала Матір'ю-сповідницею. Хоча Келен притаманне прагнення діяти переконанням, а не силою, той, хто насмілювався суперечити їй без достатніх підстав, швидко переконувався в тому, що цій дівчині не позичати твердості. Я не знаю іншої сповідниці, яка була б так віддана народу Серединних Земель, і завжди вважала, що для мене велика честь бути з нею знайомою. — Пані Сандерхолт тихенько засміялася. — Втім, це не завадило мені якось раз покарати її, коли вона без дозволу потягла щойно засмажену качку!

Річард посміхнувся в передчутті розповідей про витівки Келен.

— І ви не побоялися карати сповідницю, нехай вона і була ще маленькою?

— Ні, — посміхнулася пані Сандерхолт. — І якщо б я цього не зробила, її мати просто вказала б мені на двері. Слугам недвозначно було сказано, що з дівчинкою слід поводитися шанобливо, але досить твердо.

— А вона плакала? — Поцікавився Річард і відламав собі ще хліба. Хліб був чудовий — рум'яна кірочка апетитно хрумтіла на зубах.

— Ні. Вона здивувалася. Келен вважала, що не зробила нічого поганого, і почала пояснювати. Виявляється, біля воріт вона побачила якусь жінку з двома дітьми — звичайну жебрачку, виглядаючу, кого б розжалобити. Вона повідала Келен сумну історію про те, що її діти голодують, і попросила у неї кілька золотих монет, щоб купити їм їжі. Келен веліла їй почекати, а сама відправилася на кухню і взяла качку, розсудливо розсудивши, що це найшвидший спосіб врятувати дітей від голодної смерті. Келен відвела їх, — забинтованою рукою пані Сандерхолт махнула кудись вліво, — он туди, за куточок, і нагодувала качкою. А жебрачка, побачивши це, розлютилася і обізвала Келен жаднюгою, у якій палац ломиться від золота, а їй шкода пари монет. — Пані Сандерхолт помовчала, а потім продовжувала; — Поки Келен розповідала мені цю історію, патруль Внутрішньої гвардії приволік на кухню ту жінку разом з її діточками: гвардійці бачили, як жебрачка кричала на Келен. У цей час з'явилася мати Келен, бажаючи дізнатися, що за шум, і жебрачка, і без того налякана гвардійцями, моментально затихла, опинившись віч-на-віч з самою Матір'ю-сповідницею.

Мати Кален вислухала спочатку її, потім дочку, а потім сказала Келен, що якщо ти вирішив комусь допомогти, значить, береш на себе відповідальність за цю людину, і твій обов'язок — довести справу до кінця. В результаті весь наступний день Келен провела в Королівському Ряді, а гвардійці тягали за нею жебрачку: Келен шукала, куди б її прилаштувати. Але їй не пощастило: кожен знав, що ця жінка — відчайдушна ледарка.

Я відчувала себе винуватою за те, що покарала Келен, навіть не вислухавши її. В одному палаці у мене була подруга, теж старша кухарка, жінка дуже рішуча. Я помчала до неї й умовила взяти на роботу цю жебрачку.

Келен про це ніколи і не дізналася. Жебрачка пропрацювала там досить довго, але до палацу сповідниць з тих пір боялася навіть наблизитися. Її молодший син, коли виріс, вступив до Внутрішньої гвардії. Минулого літа, коли д'харіанці взяли Ейдіндріл, він був поранений і через тиждень помер.

Річард співчутливо кивав, слухаючи розповідь пані Сандерхолт. Він теж бився з д'харіанцями і врешті-решт знищив їх правителя, Даркена Рала.

Річард, як і раніше переживав, що був зачатий цією жорстокою людиною, але провини за те, що він його син, більше не відчував. Він розумів, що злочини батьків не падають на дітей, а його мати, звичайно ж, не винна, що Даркен Рал її згвалтував. Від цього Джордж Сайфер не став любити її менше, та й до Річарда ставився як до рідного сина. Річард теж любив вітчима, і ця любов не стала меншою, коли він дізнався, що Джордж Сайфер йому не батько.

Крім того, Річард теж був чарівником, тепер він це знав. Свій дар, магічну силу, що називалася Хань, він успадкував, з одного боку, від Зедда, діда по материнській лінії, а з іншого — від Даркена Рала, батька. І це поєднання зробило його магом, подібного якому не народжувалося ось вже тисячі років — він володів і Магією Приросту, і Магією Збитку. Знання Річарда про те, що значить бути магом, як і про магію взагалі, були незначні, але він не сумнівався, що Зедд допоможе йому, навчить оволодіти даром і використовувати його на благо людям.