Террі Гудкайнд - П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Одна людина практично не представляла небезпеки для сповідниці. Від магії сповідниці немає захисту. Річард без Меча Істини набагато більш вразливий.

Ніщо — крім стріли, що потрапила в ціль, або вдало кинутого списа — не завадить магії сповідниці обрушитися на супротивника, як тільки він опиниться на відстані витягнутої руки. Її дотик пов'язує людину чарами, які не можна ні зруйнувати, ні зняти.

Магія сповідниць остаточна, як сама смерть. У певному сенсі — вона і є смерть.

Людина, якої торкнулася сповідниця, назавжди втрачає своє «я». Він стає покірним рабом сповідниці.

На відміну від Річарда Келен прекрасно володіла своїм чарівництвом. І обрання її Матір'ю-сповідницею свідчило про найвищу ступінь майстерності.

Річард, невдоволено бурмочучи, схопив свій широкий пояс з кишеньками і почимчикував за Келен. Наздогнавши, він простягнув їй сорочку. Келен на бігу сунула руки в рукава. Річард, не зупиняючись, застебнув пояс. Єдине, що у нього було з собою, це кинджал.

Вони мчали по воді і траві, намагаючись не втрачати з виду миготілу попереду червону пляму. Келен оступилася, але встояла. Річард підтримав її. Нестися стрімголов босоніж по незнайомій місцевості — не найкраще, що можна придумати, але Кара поранена, у неї на обличчі кров.

Кара — не просто охоронець. Кара — друг.

Вони перескочили кілька потічків, мало не заплуталися у високій траві.

Краєм ока Келен помітила зліва одного з мисливців, але це був не Юні.

Потім вона раптово усвідомила, що Річард вже не біжить слідом, і тут же почула його свист. Келен посковзнулася по траві, впавши руками на землю, Річард стояв трохи позаду неї, посеред струмка.

Засунувши два пальці в рот, він знову засвистів довгим пронизливим свистом, який далеко рознісся по степу. Кара і мисливці обернулися на свист і кинулися до нього.

Ловлячи повітря ротом і намагаючись віддихатися, Келен підбігла до Річарда. Той, опустившись на одне коліно прямо у воді, нахилився вперед, упершись рукою в зігнуту ногу.

У струмку обличчям вниз лежав Юні. Вода навіть не покривала йому голову.

Келен звалилася на коліна біля Річарда і відкинула вологе волосся з лиця, переводячи подих. Річард перевернув худеньке тіло мисливця на спину.

Юні здавався крихітним і крихким. Річард за плечі витягнув його з крижаної води і не поспішаючи, обережно опустив на траву. Келен не бачила ні ран, ні крові. Руки, ноги — на місці. Шия, здається, теж не зламана. В осклілих очах застиг дивний вираз захвату.

Підлетіла Кара. Різко рвонулася до Юні і завмерла, лише коли побачила осклілі очі.

Підбіг один з мисливців. Він дихав так само важко, як Кара. У руці він стискав лук. Іншою рукою він великим пальцем притискав до долоні ніж, а вказівним і середнім натягував тятиву.

У Юні зброї не було.

— Що сталося з Юні? — Запитав він, швидко окинувши поглядом степ в пошуках загрози. Келен похитала головою.

— Мабуть, впав і вдарився головою.

— А з нею? — Мисливець кивком вказав на Кару.

— Поки не знаємо, — відповіла Келен, спостерігаючи, як Річард закриває Юні очі. — Ми тільки що його знайшли.

— Схоже, він тут досить давно, — повідомила Кара Річарду.

— Кара, що трапилося? Що взагалі відбувається? — Швидко спитала Келен.

— Ти сильно постраждала? — Перебив Річард. Кара зневажливо відмахнулася, проте не стала заперечувати, коли Келен, зачерпнувши крижаної води, спробувала промити рану в неї на скроні. Річард зірвав пучок трави і простягнув Келен.

— На, протри їй чоло.

Обличчя Кари від люті з яскраво-червоного стало попелясто-сірим.

— Зі мною все гаразд!

Але Келен в цьому дещо сумнівалася. Кара здавалася якоюсь не такою. Келен легенько тицьнула пучком їй в лоб і показала їй кров. Кара байдуже сіла.

— Що сталося? — Знову запитала Келен.

— Не знаю. Я йшла, щоб перевірити пост, і тут він з'явився, ступаючи вгору по струмку. Він ішов, нахилившись, ніби видивлявся щось. Я його окликнула. Запитала, де його зброя, зобразила жестами, ніби натягую лук. — Кара нерозуміюче похитала головою. — Але він не звернув на мене ніякої уваги і знову нахилився, втупившись у воду. Я подумала, що він залишив пост, щоб зловити якусь дурну рибу, але у воді нічого не помітила. І тут він раптом кинувся вперед так, ніби ця його рибина намагалася втекти. — Лице Кари спалахнуло. — Я в цей момент дивилася в сторону, перевіряючи околиці. Він збив мене з ніг, і я вдарилася головою об камінь. Не знаю, скільки я пробула без свідомості. Даремно я йому довіряла!